Дата: 22.11.05 12:28  

У 1974 р. на одну з полонин Рахівщини висадився десант кіноаматорів. Саме там був знятий фільм “Гей, на високій полонині” (автори — В.Балог, М.Маркович, Т.Максимова) з неповторним колоритом віковічних традицій закарпатського високогірного вівчарства та життя вівчарів без прикрас. Фільм привабив членів журі своєю щирою правдивістю. Тому й не дивно, що на республіканському огляді аматорських фільмів у м.Одесі кінострічка була удостоєна диплома ІІ ступеня. А на Всесоюзному огляді-фестивалі в м.Москві зайняла третє місце. З цього моменту й почався злет до творчих досягнень кіностудії.
Народна кіностудія “Едельвейс” була створена у 1967 р. Починала свою діяльність за активної підтримки подружжя Малошів, тодішніх працівників кореспондентського пункту Львівського телебачення в Ужгороді. Золтан Янович і Євгенія Юхимівна щиро ділилися зі студійцями своїм досвідом, вчили їх сценарній справі, операторській роботі, показували, як обробляється кіноплівка, монтується і озвучується фільм. У перші роки існування студії її активними учасниками були методист М.Г.Маркович, викладач Ужгородської дитячої музичної школи Т.Т.Боніславський, диктори — працівники обласного комітету телебачення і радіомовлення Б.І.Дерда та Т.Ф.Максимова, сценарист А.М.Копинець, артист обласної філармонії В.В.Балог. Очолив студію З.Я.Малош, який обіймав дану посаду понад тридцять років.
Протягом років студійці фіксували на плівці унікальні обряди, пам’ятки архітектури, народні ремесла, обрядову звичаєвість, щоб якнайповніше зберегти їх для нащадків. Свої роботи студія демонструвала по телебаченню, знайомлячи сучасників із минулим нашого народу, його кращими зразками духовної та матеріальної спадщини. А ті фільми, які брали участь у міжнародних конкурсах, викликають інтерес до краю, його людей, духовних надбань та сучасного життя верховинців.
У зв’язку з тим, що студія працює при обласному центрі народної творчості, вона охоплює як різні регіони Закарпаття, так і культуру тих національностей, що проживають на його теренах.
У 1999 р. на всеукраїнському огляді народної творчості студія представила два відеофільми — “Світку мій карпатський” (сценарій Д.Леспуха) та “І взяв він книгу заповіту” (сценарій П.Угляренка). У першому фільмі йдеться про історію, культурно-мистецькі традиції, звичаї, природу бойківської Міжгірщини. Другий фільм, у якому розповідається про історію, національну культуру і традиції євреїв Закарпаття, був відзначений дипломом І ступеня.
Особливий успіх мали фільми “Гамора” (автори М.Матола, М.Маркович, 1985) та “Валило” (автор М.Маркович, 1989). Обидва фільми були удостоєні дипломів І та ІІ ступеня на республіканському кінофестивалі і диплома ІІІ ступеня на Міжнародному фестивалі у м.Києві (1989). Фільми зачаровують поєднанням чисто народної кмітливості, простоти, мудрості, господарської доцільності з сучасним науково-технічним прогресом.
До цікавих творчих надбань студійців належить фільм “Росохів млин” — про реставрацію та збереження у селі Нижній Бистрий Хустського району унікального на сьогодні водяного млина родиною Росохів.
За змістом і тематичним спрямуванням кінофільми студії “Едельвейс” можна згрупувати в такій послідовності.
Кінонариси про:
• Ужгородського скульптора, народного художника України, лауреата Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка В.Свиду — “Портрет художника” (автори В.Одарченко, Б.Дерда). Фільм відзначено дипломом на республіканському та всесоюзному оглядах творчості кіноаматорів; скульптора, члена Спілки художників України Г.Горват — “Гончарі” (автори В.Балог, М.Маркович); гончарів із с.Вільхівка Іршавського району — “Лада” (автори П.Ігнатенко, М.Маркович); хірурга О.Фединця — “Професор з Верховини” (автори М.Маркович, Т.Максимова, А.Копинець, В.Балог, 1978); знатного кукурудзовода Ю.Пітру з с.Білки Іршавського району — “Щедрий засів” (автори М.Маркович, В.Балог, Т.Максимова), відзначений на республіканському кінофестивалі дипломом ІІ ступеня; ветерана Другої світової війни М.Арсентьєва — “Ветеран” (автори В.Ладижець, В.Цаповський, 1984). У фільмах розкриваються не тільки творчі й художні досягнення відомих нині трударів нашого краю, а й їх людські якості. Це особистості гідні наслідування.
• Народні ремесла ужиткового характеру — “Валило”, “Гамора”, “Росохів млин”. Фільм “Дудар” — про сопілкаря з Великоберезнянщини (автор В.Цаповський, 1985) — відзначений на республіканському конкурсі дипломом.
• Збереження народних пам’яток архітектури в культурно-мистецьких традицій — “Біль” (автор В.Цаповський, 1988), відзначений дипломом на республіканському конкурсі “Етнофільм”; “Пам’ятки Ужгорода” (автори І.Латко, Є.Малош, С.Кучмаш, 1991); “І взяв він книгу заповіту” (автори П.Угляренко, О.Токач, 1995) тощо.
• Народні традиції та обряди. Це фільми про музей народного мистецтва “Лемківська садиба” (с.Зарічово Перечинського району та фольклорний ансамбль цього ж села, учасники якого збирають і відновлюють обрядові дійства наших предків); про хату-музей села Пацканьово Ужгородського району та ансамбль “Газдині”, що діє при музеї. Учасниці ансамблю зібрали чимало автентичних забутих народних пісень, які увійшли до їхнього репертуару. А з словацькими кіноаматорами студійці створили фільм “Спільна пісня” (автори Б.Дерда, В.Харламов, М.Маркович, 1981) — про дружні стосунки народів-сусідів, взаємовплив культур.
• Красу природи Карпатського краю — “Осінні акорди” (автори В.Одарченко, Т.Боніславський, М.Маркович, А.Баренблат, 1969); “Полонина кличе” (автори А.Баренблат, М.Маркович, 1968); “Весняні етюди” (автори В.Одарченко, Т.Пархоменко); “На полонину Рівну” (автори М.Маркович, Т.Максимова, 1972); “Щедроти осені” (автор В.Одарченко, 1987).
Автори фільмів яскраво й образно пропагують досягнення науково-технічного прогресу, що несе глядачам переконливий матеріал про могутність людського генія. Для кіноаматорів характерним є фіксування та дослідження сучасного побуту в місті й на селі, відображення на кіноплівці різноманітних видів народної творчості — уснопоетичної та музичної (а також її творців та виконавців), образотворчого та ужиткового мистецтва, художньої самодіяльності.
За успішну роботу у 1973 р. студії присвоєно почесне звання “Народна самодіяльна”. Її фільми, виконані як на чорно-білій, так і на кольоровій плівках, сприяють морально-етичному та естетичному вихованню загалу глядачів.
За вагомий внесок у розвиток української культури та високі творчі досягнення оргкомітетом Всеукраїнського огляду народної творчості народна самодіяльна кіностудія “Едельвейс” у 1999 р. нагороджена дипломом лауреата.
На жаль, нині на творчому олімпі діяльності кіностудії повне затишшя. Будемо сподіватися на кращі часи.