Пошук

Розширений пошук»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


На головну


Послуги. Громадянам України. Здоров'я. Сімейна медицина. Про впровадження в систему охорони здоров'я населення загальної лікарської практики сімейної медицини


Дата: 19.04.07 14:43  


Про впровадження в систему охорони здоров'я населення загальної лікарської практики сімейної медицини

 

Реформа медицини в Україні стала необхідною, і сьогодні кожний це розуміє. Відсутність радикальних змін в охороні здоров'я в умовах наявних соціально-економічних змін може привести до наслідків, які негативно вплинуть на стан здоров'я більшості громадян і суспільства у цілому. Тому треба оцінювати як своєчасну нову концепцію реформування охорони здоров'я, що була розроблена провідними спеціалістами МОЗ України, та знайшла відображення у відповідному Указі президента. Постановою Кабінету Міністрів України №989 від 20 червня 2000 року затверджені комплексні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я.

 

До основних завдань реформи віднесено:

 

- перебудова системи охорони здоров'я у відповідності з характером змін у суспільно-державному устрої України;

 

- створення механізмів, які забезпечать надання загальнодоступної медичної допомоги на безкоштовній основі;

 

- створення умов для задоволення потреб населення в медичній допомозі, що виходять за межі стандарту загальнодоступної медичної допомоги;

 

- забезпечення підвищення рівня якості і ефективності охорони здоров'я.

 

Модель української системи охорони здоров'я, що буде створена, з боку провідних спеціалістів у цій галузі посіла назву "державно-комунальної моделі". Однією з основних цілей реформування системи охорони здоров'я є скорочення економічних витрат суспільства в поєднанні з підвищенням якості допомоги.

 

Модель базується на створенні двох секторів сфери охорони здоров'я:

 

- сектора загальнодоступної медичної допомоги;

 

- сектора додаткових можливостей.

 

Сектор загальнодоступної допомоги орієнтований на охорону й зміцнення громадського здоров'я з використанням технологій, що передбачені державними стандартами надання загальнодоступних медичних послуг.

 

Сектор додаткових можливостей орієнтований на задоволення індивідуальних і колективних потреб громадян, рівень яких перевищує рівень загальнодоступних стандартів. Фінансування їх здійснюється за допомогою фондів добровільного медичного страхування, кредитних фондів, лікарняних кас, особистих грошей пацієнтів та спонсорів, фондів різноманітних громадських об'єднань та ін. Реформа передбачає, що для раціонального розподілу коштів, оптимального використання матеріальних ресурсів та підвищення ефективності нової системи охорони здоров'я потрібно чітко розмежувати етапи надання медичної допомоги: первинну, вторинну, третинну.

 

Згідно з концепцією реформування охорони здоров'я, МОЗ України вважає, що первинна допомога містить у собі базовий рівень надання медичної допомоги (ЦРЛ, ФАПи, сільські амбулаторії і дільничні лікарні). Вони мають проводити:

 

- профілактичні заходи, які будуть проводитися разом із санітарно-епідеміологічною службою;

 

- амбулаторне лікування;

 

- ординарне стаціонарне лікування (районний рівень).

 

Вторинна допомога - спеціалізована, але технологічно більш складна і вартість її більш вища - обласний рівень.

 

Функціональними одиницями вторинного рівня стануть територіальні медичні об'єднання (ТМО), які матимуть у собі такі заклади, як обласна лікарня, спеціалізовані диспансери та лікарні. Третій рівень медичної допомоги - високо-технологічна допомога, лікування рідкісних захворювань - національний рівень. Третинну медичну допомогу будуть здійснювати клініки медичних університетів, НДІ та лікарень республіканського рівня.

 

Розвиток системи амбулаторно-поліклінічної допомоги передбачає завдання пріоритетної підготовки лікарів загальної практики (сімейних лікарів).Статистичний аналіз показує, що в Україні зберігається оптимальний середньоєвропейський рівень забезпечення лікарями-практиками - 27 на 10 тис. населення. Але, за даними МОЗ України, у первинній ланці охорони здоров'я працює лише 27%. На жаль, є сільські райони, де частина амбулаторних і дільничних лікарень взагалі не мають лікарів.

 

Тому першочерговим стає завдання наближення кваліфікованої медичної допомоги до кожної сім'ї. Процес реформування системи охорони здоров'я вимагає не лише відповідного економічного, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, психологічного, а й науково-методичного й педагогічного забезпечення.

 

Постає питання підготовки фахівця, який за рівнем знань зміг би в повному обсязі надати медичну допомогу населенню різного віку не тільки при хворобах, які називають внутрішніми, але і при гострих неврологічних, хірургічних, ЛОР та ін.Обов'язки такого лікаря складаються із профілактичних, діагностичних, лікувальних, оздоровчих та організаційних заходів та лікарських маніпуляцій, які можуть бути успішно виконані тільки лікарем, який має високу професійну підготовку з різних медичних дисциплін.

 

Організаційні заходи щодо впровадження сімейної медицини в систему охорони здоров'я передбачають створення при МОЗ України координаційної ради за участю представників зацікавлених центральних органів виконавчої влади, утворення головного та регіональних, навчально-практичних центрів загальної практики (сімейної медицини), підготовку планів поетапного переходу до організації первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини.

 

Пропонується науково обгрунтувати принципи, розробити структуру організації. та управління первинною медико-санітарною допомогою, апробувати й упровадити моделі надання допомоги у містах і сільській місцевості.

 

Передбачається також розробка системи організації надання медичної допомоги пацієнтам лікарями загальної практики (керована медична допомога), встановлення порядку взаємодії між сімейними лікарями, іншими закладами охорони здоров'я та населенням з укладанням типових угод.

 

У перспективі планується проводити оптимізацію мережі закладів охорони здоров'я відповідно до станів упровадження сімейної медицини та роботу по пристосуванню приміщень існуючих амбулаторно-поліклінічних закладів для потреб і функціонування сімейної медицини.

 

Розробляється юридична основа діяльності сімейного лікаря - типові статути закладів загальної практики і сімейного лікаря. Доповнена номенклатура закладів охорони здоров'я у зв'язку з упровадженням сімейної медицини.

 

Доопрацьовано пакет нормативних документів, що регламентують діяльність працівників закладів загальної практики:

 

- положення про підрозділ сімейної медицини;

 

- положення про лікаря загальної практики

 

- положення про середнього медичного працівника закладу загальної практики (сімейної медицини);

 

- положення про менеджера закладу сімейної медицини;

 

- положення про денний стаціонар;

 

- положення про стаціонар удома;

 

- необхідний перелік приміщень та вимог до них, табель обладнання закладів сімейної медицини;

 

- фармацевтичний формуляр базових медичних препаратів для потреб закладів сімейної медицини;

 

- норми навантаження медичного персоналу загальної практики (сімейної медицини);

 

- штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я у зв'язку упровадженням сімейної медицини.

 

Більш того, постановою Кабміну передбачається під час проектування та забудови багатоповерхових житлових будинків створення та облаштування у них амбулаторій та житла для сімейного лікаря на групу будинків, а також форми матеріального заохочення лікарів та середнього медичного персоналу закладів загальної практики.

 

На жаль, ще не затверджено професійно-кваліфікаційну характеристику сімейного лікаря.

 

Складається ситуація, коли організаційні питання вирішуються раніше, ніж питання методології та методики підготовки сімейного лікаря.

 

Так, на 2001 рік планується розробити методичні підходи та запровадити систему підготовки та перепідготовки професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів із питань сімейної медицини.

 

Досі не створено навчальні плани та програми підготовки лікарів в інтернатурі за фахом сімейного лікаря.

 

Тільки на 2001 рік заплановано удосконалення освітньої програми та розробка системи освітніх стандартів для підготовки сімейних лікарів з урахуваннях наступності до- та післядипломної медичної освіти, а також перепідготовка й підвищення кваліфікації фахівців із загальної практики. Потребують негайного вирішення такі питання, як формування концепції інформаційного і методичного забезпечення медико-санітарної допомоги, дослідження ефективності профілактичних, діагностичних та лікувальних процедур під час надання медичної допомоги сімейними лікарями, формування реєстру закріпленого за сімейними лікарями населення й сімей, соціально-гігієнічної характеристики стану здоров'я населення та обсягу медичних послуг, розробка форм і методів роботи сімейного лікаря з урахуванням соціально-демографічних, медико-біологічних, психологічних та інших характеристик сім'ї.

 

Але, за планами МОЗ, послідовне вирішення цих питань займе період 2001-2005 років.

 

Зараз в Україні вже сформована Національна програма "Сімейна медицина". Існуючий навчальний план підготовки спеціаліста за спеціальністю "Лікувальна справа" певною мірою дозволяє готувати випускників, що орієнтовані на майбутню професійну діяльність у якості сімейного лікаря. Навчальним планом передбачено підготовку студента в амбулаторно-поліклінічних умовах (25% навчального часу на клінічних кафедрах).

 

За цей час студенти знайомляться із методами роботи лікаря відповідної спеціальності в амбулаторно-поліклінічних умовах та набувають необхідні практичні навички.

 

Аналіз робочих навчальних планів і програм більшості клінічних кафедр нашого університету показує, що кафедри ставлять перед студентами такі завдання при проходженні поліклінічного циклу навчання:

 

- ведення амбулаторно-поліклінічного прийому хворих;

 

- лікування хворих удома та в денному стаціонарі;

 

- надання хворим невідкладної допомоги;

 

- використання доступних у поліклініці методів інструментального обстеження з метою ранньої діагностики різних захворювань;

 

- диспансерне обслуговування населення;

 

- поетапна реабілітація хворих;

 

- відбір хворих для санітарно-курортного лікування;

 

- вирішення питань експертизи тимчасової непрацездатності;

 

- ведення медичної документації лікаря відповідної спеціальності;

 

- планування роботи, обліку й аналізу захворюваності та ефективності роботи лікаря;

 

- пропаганда санітарно-гігієнічних знань та принципів здорового способу життя серед населення.

 

Таким чином, кожна клінічна кафедра реалізує свій алгоритм навчання студента в поліклініці, виходячи зі специфіки діяльності лікаря вузької спеціальності. Тому, не випадково, що при обговоренні питання змісту поліклінічного навчання кожна клінічна кафедра вважає важливою виключно свою дисципліну і вимагає збільшити кількість годин для її вивчення.

 

Центром такої системи повинна бути кафедра поліклінічної й сімейної медицини, яка буде координувати діяльність кафедр вузького спеціального профілю.

 

Але вже зараз усі кафедри повинні уважно поставитися до необхідності перебудови навчального процесу з метою його орієнтації на підготовку сімейного лікаря.

 

Сімейний лікар - це продовжувач традицій лікаря широкого профілю, але на новому якісному рівні. Звичайно, зараз тяжко уявити собі лікаря первинної ланки охорони здоров'я, у якого отримають лікувально-діагностичну й профілактичну допомогу 70-90% пацієнтів. Ми звикли до того, ще дільничний лікар виступає у ролі диспетчера, який направляє до відповідних спеціалістів. Тому виникає сумнів щодо результатів позитивної діяльності сімейних лікарів. Некомпетентність сімейного лікаря приведе до хронізації хвороби, можливої інвалідизації людини, можливо, і летального фіналу.

 

Але ж, досвід розвинених країн показує, що сімейний лікар - провідна фігура системи охорони здоров'я. У 93% випадків усі медичні проблеми сім'ї вирішує цей спеціаліст. Він дуже добре знає своїх пацієнтів. На думку експертів ВООЗ, прогрес у справі покращання здоров'я полягає в області профілактики, а не лікування. Профілактику треба розглядати як управління (формування, охорона, зміцнення) здоров'ям пацієнтів. Це неможливо без врахування генетичних особливостей кожного члена сім'ї, психологічного клімату, духовного змісту сім'ї. Тому, крім медичних навичок, сімейному лікарю необхідно володіння технікою спілкування, знання прийомів педагогічної взаємодії та основ психотерапії.

 

Зміщення акцентів у навчальному плані на підготовку сімейного лікаря не означає відмову від підготовки в університеті профільних спеціалістів. Більш того, навчання на кафедрі поліклінічної і сімейної медицини - це чудова можливість набуття досвіду лікування не лише дорослих, а й дітей, вагітних жінок, кращого засвоєння першої хірургічної та реанімаційної допомоги.

 

Розвиток в Україні платних медичних послуг потребує також підготовки лікаря нової формації (лікаря-менеджера), який мав би відповідні економічні знання. Тому необхідно провести адаптацію професійно-освітніх програм до вимог ринкового медичного менеджменту, як це зробили вищі навчальні заклади, що готують фармацевтів.

 

Здійснення намічених цією програмою заходів дозволить:

 

- поліпшити стан здоров'я населення, знизити рівень передчасної смертності та інвалідності за рахунок ефективного використання ресурсів охорони здоров'я та їх перерозподілу в напрямку пріоритету первинної медико-санітарної допомоги;

 

- посилити профілактичну спрямованість охорони здоров'я;

 

- підвищити якість, доступність та безперервність медико-санітарної допомоги міському та сільському населенню;

 

- провести структурну реорганізацію спеціалізованої стаціонарної та швидкої медичної допомоги, що дозволить по закінченні виконання програм зменшити потребу у стаціонарній допомозі на 30%, у спеціалізованій амбулаторній допомозі - на 40%, у швидкій медичній допомозі - на 30%;

 

- залучити до вирішення проблем охорони здоров'я широкі кола громадськості;

 

- змінити відношення і підвищити відповідальність за здоров'я населення владних структур, працедавців та кожного громадянина. На сучасному етапі розвитку охорони здоров'я сімейні лікарі повинні стати головною фігурою в системі надання первинної медико-санітарної допомоги населенню.




Реєстрація


Логін
Пароль
Реєстрація »  

 

 

 

Усi новини
27 листопада 2014

  Президент підписав Закон України № 1709-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо деяких питань спадкування)».

27 листопада 2014

Відкрито рахунки для надання підтримки постраждалим учасникам АТО та особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території  України

26 листопада 2014

В умовах обмеження природних ресурсів в нашій державі виникла нагальна необхідність встановлення соціальних нормативів для більшої доступності надання житлових субсидій та визначення рівня соціального захисту.

26 листопада 2014

З початку року у Закарпатській області реалізовано 148 земельних ділянок загальною площею 17,4 га вартістю 15,1 млн. гривень.

26 листопада 2014

На сьогодні на території Закарпатської області виконано повторну нормативну грошову оцінку земель 63 населених пунктів, у тому числі обласний центр місто Ужгород.

26 листопада 2014

Підтримуючи ініціативу Держземагентства України щодо підтримки захисників Вітчизни на сьогодні у Закарпатській області вже підібрано 57 земельних масивів загальною площею 589 га для подальшого надання військовослужбовцям Збройних сил України, які захищають національні інтереси в цей складний для держави час.

26 листопада 2014

За уточненою інформацією військових, прощання з Ігорем Розлуцьким відбудеться з 11.00 біля обласного драмтеатру імені братів Шерегіїв. Панахида за загиблим розпочнеться о 13.00, після чого відбудеться прощальна хода на Кальварію, де поховають Героя.

25 листопада 2014

Про порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення

25 листопада 2014

27 листопада о 10:00 у малому залі обласної державної адміністрації за підтримки Державного агентства з питань електронного урядування України відбудеться засідання за круглим столом з обговорення проекту документа „Зелена книга з електронного урядування в Україні”. Мова йтиме про основні напрямки розвитку е-урядування: електронну взаємодію органів влади, електронні послуги, відкриті дані та електронну демократію.

25 листопада 2014

Голова Закарпатської ОДА Василь Губаль, проводячи нараду з управліннями і відділами ОДА, закликав фахівців ефективніше долучитися до Програми енергозбереження й енергозаміщення, що розробляється в області.

Розробник: ЗАТ "Софтлайн" ©  Закарпатська ОДА