2. ПІДСУМКИ ДІАГНОСТИКИ СТАНУ РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

 

Діагностика стану розвитку регіону здійснюється з метою не тільки виявлення проблем в економічній, соціальній та екологічних сферах, але й для встановлення системи відліку (базового рівня) для визначення стратегії його розвитку.
Здійснення соціально-економічної та екологічної діагностики Закарпатської області вимагає визначення еталонної моделі регіону, відносно якої і мають бути встановлені відхилення, які сформувалися в минулому, але продовжують діяти в даний час, та фактори, які ці відхилення викликають.
Є кілька підходів до визначення еталонної моделі Закарпатської області, найважливішими з яких є наступні:
1. Позиційний підхід. Його суть полягає в тому, що Закарпатська область за окремими важливими показниками займає певне місце в рейтингу областей України, що може розглядатися в якості еталонного. Відхилення від визначеної позиції за тими чи іншими параметрами повинні бути оцінені кількісно і якісно як позитивні чи негативні.
2. Середньостатистичний підхід. За еталон приймаються середньостатистичні показники по Україні в розрахунку на 1 особу, або на одиницю території. При цьому, для порівняння можуть використовуватися показники по інших країнах світу.
3. Нормативний підхід. За еталон приймаються нормативи (забезпеченість населення місцями прикладання праці, об’єктами сфери послуг, житлом, величиною доходів тощо)
4. Експертний підхід. Еталонні параметри Закарпатської області окреслюються групою фахівців, науковців, управлінців, бізнесменів тощо, які виступають в ролі експертів. Оцінка  результатів, отриманих в процесі застосування цього підходу, подаються, як правило, у вигляді СВОТ-аналізу. 
5. Візійний підхід. Еталонні параметри Закарпатської області визначаються громадськістю і подаються як бачення ідеального регіону, як правило, за допомогою переважно якісних оцінок.
В процесі здійснення діагностики соціально-економічного та екологічного стану Закарпатської області використані всі названі вище підходи. Їх використання вимагало застосування низки методів (аналізу, порівняння, соціологічних, експертних оцінок та ін.) та здійснення найрізноманітніших обчислень.

 

2.1 Загальна характеристика Закарпатської області

Закарпатська область розміщена на південному заході України. Вона межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією, а також з Львівською та Івано-Франківською областями країни. Таке положення надає їй низку геоекономічних переваг у зовнішньо-економічній діяльності. Область утворена в січні 1946 року. За територіально-адміністративним устроєм Закарпаття поділяється на 13 районів, 11 міст, з них 5 обласного значення, 19 селищ міського типу, 307 сільських рад. В області 609 населених пунктів, з яких 193 мають статус гірських. Протяжність території із заходу на схід 184 км, із півночі на південь – 80 км. Обласний центр – м. Ужгород, розташований на відстані 788 км шосейними дорогами та 898 км залізницею від м. Києва.
Територія області на півночі захищена Карпатським хребтом, з північного заходу – Татрами, з півдня – західними Румунськими горами і Мараморошським масивом. Від інших регіонів України область відділяють Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Вервицький та Воловецький перевали висотою від 931 до 1614 метрів над рівнем моря.
Увесь історичний шлях Закарпаття — від найдавніших часів і до наших днів — можна поділити на кілька періодів:
· Стародавні часи – хронологічно продовжується до IX ст.;
· Феодальна доба (X ст. – середина XIX ст.) – перебування в складі Угорського королівства, Австрійської Габсбурської монархії, Австро-Угорської імперії;
· Період розвитку капіталізму (початок XX ст. – 1944 р.) — період між двома світовими війнами, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, Хортиської Угорщини;
· Закарпатська Україна (період 1944—1945 рр.);
· З 22 січня 1946 року Закарпатська область як окрема адміністративно-територіальна одиниця перебувала у складі Української РСР, з 1991 року – у складі незалежної України.
В даний час Закарпаття – один з 27 регіонів незалежної України.
Площа Закарпаття становить 12,8 тис.км2 або 2,1% території України. Площа регіону у 1,7 рази менша від средньостатистичної області України, майже в 3 рази менша від найбільшої за площею Одеської області (33,3 тис. кв. км) і дещо більша від найменшої за площею Чернівецької області (8,1 тис. кв. км). Кількість населення станом на 01.01.2005  становила  1 254 614 осіб, що в 1,4 рази менше, ніж має умовна середньостатистична область України. У загальній чисельності населення України на Закарпатську область припадає 2,6%. Найбільша кількість населення проживає в Донецькій (4,6 млн. осіб), найменша – у Чернівецькій – (0,9 млн. осіб).
За величиною території та за кількістю населення Закарпатська область подібна до європейського стандарту адміністративних територіальних утворень такого рівня. До такого стандарту  прямують майже всі подібні за територією і населенням до України держави Європи. Зазначимо, що в цілому обласний поділ України відповідає сучасним європейським параметрам. Певна невідповідність стосується окремих регіонів, кількісний склад населення яких перевищує межі, прийняті у Європейському Союзі, зокрема Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей.
Близько 80% території регіону займають гори, серед яких найвища точка України - гора Говерла (2061 м).
Найдовша річка Закарпаття – Тиса. Довжина її в межах краю становить 223 км, річка впадає поблизу сербської столиці м. Белград у р. Дунай. Крім Тиси, в краї протікають ще три річки, що мають довжину понад 100 км (Уж, Латориця, Боржава). Якщо всіх річок, струмків і потічків у краї 9429, то озер - 137, з яких водойм (постійних озер) - 32. Найбільше озеро Закарпаття - Синевир утворене 10 тисяч років тому на висоті 989 м. Його площа 7 га,  глибина - 27 м, температура води - від +12° до +18°.
 У горах протягом року випадає 1400, у нижній частині – 500 – 600 мм опадів, що зумовлює достатнє зволоження регіону. Влітку середня температура становить +21°С, взимку - мінус 4°С. Вегетаційний період на низовині триває до 230, у передгір'ях - 210-230, у горах 90-210 днів.
Географічне положення та природні фактори області виступають її конкурентними перевагами.

 

2.2 Природно-ресурсний потенціал

Закарпаття багате на природні та мінерально-сировинні ресурси. Найбільше багатство регіону – ліси. Ними вкрито більше половини його території. За запасами деревини, які оцінюються майже у 200 млн. м3, область займає перше місце в Україні. Більше половини запасів – це цінні породи деревини. В залежності від вертикального поясу переважають дубово-грабові, дубово-букові, букові та хвойні ліси. Загалом твердолистяні породи складають 62,2%, хвойні - 29,9 та 7,9% - інші.
Щорічна заготівля деревини становить близько 1 млн. куб. м., що в основному, дає можливість забезпечити внутрішні потреби, в тому числі потреби лісопереробної, лісохімічної і меблевої промисловості в сировині.
По водозабезпеченості Закарпатська область займає перше місце в державі. Гідроенергетичний потенціал річок області становить четверту частину цього потенціалу України. Область є надзвичайно багатою на водні ресурси, на її території беруть початок 9429 рік, річок і потічків, знаходиться 137 природних і штучних водойм. Загальна площа водного басейну області становить 15 тис. га. Проте проблема питного водопостачання існує майже в кожному місті та селищі.
Земельний фонд Закарпатської області на початок 2006 р. складав 1275,3 тис. га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя – 472,3 тис.га, тобто  лише третину території. Значну частину території краю займають гори, тому характерною особливістю земель області є невисокий відсоток площ, придатних для виробництва сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарська освоєність території області складає 37,0%, а з усіх сільськогосподарських угідь розораними є 44,1%. Ґрунти регіону оцінюються як середньо-родючі з неглибоким гумусовим горизонтом та високою кислотністю. У розрахунку на одну особу припадає по 0,36 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,16 га ріллі, що відповідно у 2,4 та 4,3 рази менше, ніж в середньому по країні.
Мінерально-сировинна база налічує 217 розвіданих родовищ більш як 30 видів корисних копалин, серед яких низка нетрадиційних для України - поліметали, алуніт, перліт, ліпарит, цеоліти. Добувна промисловість регіону спеціалізується на видобутку кам'яної солі, перліту, бентонітових глинах, облицювального каменю. Закарпаття – один з найбагатших регіонів світу щодо покладів цеоліту, запаси якого визначаються у 125 млн. тонн та єдиний в державі постачальник перлітової сировини.
Із 23 відомих в області родовищ облицювального каменю експлуатується лише 7, видобувається в основному білий мармур. Загальні запаси облицювального каменю, враховані державним балансом, складають понад 9% загальнодержавних запасів, а  його видобуток становить лише 0,5%. Значними є запаси різноманітного будівельного каменю, що представлені андезитами, андезито-дацитами, ліпаритами, базальтами і пісковиками.
Область володіє значними запасами високоякісної кам’яної солі, яка добувається у Солотвино.
Експлуатується єдине в Україні Мужіївське родовище золото поліметалевих руд та готується до розробки родовище Сауляк. Розробляється Берегівське родовище первинних каолінів, придатних після збагачення для фарфоро-фаянсового та паперового виробництва.
Великий практичний інтерес становлять барити та бентонітові глини. Розвідане Біганське родовище бариту також єдине в Україні.
Паливно-енергетичні ресурси представлені бурим вугіллям (Ільницьке родовище) та невеликими родовищами природного газу (Солотвинське, Руськокомарівське, Королівське).  У районі Солотвино виявлено прояви нафти.
Підсумкові оцінки природно-ресурсного потенціалу зроблено двома шляхами:
1. За допомогою анкетування, результати якого представлені у додатку 1.
2. З використанням СВОТ-аналізу.

 

2.3 Людський потенціал

    Людський потенціал Закарпатської області формується кількістю, структурою, освітнім рівнем, культурними традиціями населення тощо. Населення Закарпатської області на 1 січня 2006 р. складало 1245,5 тис. осіб (2,6% населення України), з них 461,8 тис. – у міських поселеннях, 783,7 тис. – у сільській місцевості. Близько 250,0 тис.осіб проживало у населених пунктах, яким надано статус гірських. За період 1995-2000 рр. кількість населення області незначно скоротилася (на 0,3%), а з 2000 до 2003 р. на 2,1%. Впродовж 2005 року кількість населення зменшилася на три тисячі осіб, у тому числі у сільській місцевості – на 2,3 тис. осіб. Природне зменшення склало 706 осіб.
Незважаючи на скорочення населення Закарпатської області в останні роки, в регіоні спостерігалися кращі демографічні показники, ніж в середньому по Україні.  

 

Рис.2.1. Природний приріст, скорочення (–) населення за 2005 рік (осіб)

Зміни в режимі відтворення населення зумовили стрімке зростання кількості пенсіонерів, кількість яких досягла понад 290 тис. на початок 2005 р. При цьому, кількість пенсіонерів у розрахунку на 1000 мешканців у Закарпатській області (233) залишилася значно нижчою, ніж по Україні загалом (299).
У територіальному плані в Закарпатській області мають місце суттєві відмінності у формуванні демографічної ситуації. Найвищими є показники приросту населення в місті Ужгороді, Тячівському, Рахівському, Виноградівському районах.
Економічно активне населення у 2005 році становило 592,3 тис. чол., тобто майже половину (48,0%) населення області, з них зайняті  у сферах діяльності – 551,0 тис. чол.,  безробітні – 41,3 тис. чол. За структурою зайнятості найвища частка зайнятих (28,6%) у сільському та лісовому господарстві, оптовій та роздрібній торгівлі (17,4%), промисловості (12,5%), колективних, громадських та особистих послугах 10,0 %).
 У 2005 році рівень безробіття населення у віці від 15 до 70 років (за методологією МОП) становив 7,0 відсотка проти 7,2 в Україні. Рівень зареєстрованого безробіття склав 3,4 відсотка і був нерівномірним у територіальному розрізі. Найвищий рівень безробіття спостерігався у гірських районах – Воловецькому (13,5%), Великоберезняському і Міжгірському (по 8,1%), Рахівському (7,5%), Перечинському районі (7,1%).

Рис. 2.2. Динаміка рівня безробіття
(за методологією Міжнародної Організації Праці)
Протягом останніх років у результаті активної політики щодо створення робочих місць спостерігалося поступове скорочення кількості безробітних, що перебувають на обліку в державній службі зайнятості, та збільшення попиту на робочу силу.  Навантаження зареєстрованого незайнятого населення на одну вакансію станом на 1 січня 2006 року склало 8 осіб проти 11 на 1 січня 2005 року. У розрізі районів найбільше зниження спостерігалось у Іршавському (з 37 до 18 осіб), Перечинському (з 30 до 15 осіб), Тячівському (з 33 до 14 осіб).
Ретроспективний аналіз тенденцій міграційного руху населення Закарпатської області свідчить про підвищення його інтенсивності. Загальний коефіцієнт   зареєстрованого міграційного обороту зріс з 15,0%0 у 1995 р. до 16,9%о у 2000 р. (для порівняння: в Україні цей показник скоротився з 36,9 до 32,9%0). Обмеженість сфери прикладання праці, наявність значних резервів  трудових  ресурсів зумовили  зростання кількості трудових мігрантів,  що  виїжджають з  області. У 2005 р. переважав виїзд населення у країни далекого зарубіжжя. Значною за обсягом була і міжрегіональна міграція. Надзвичайно розвинена також сезонна міграція: працездатне населення виїжджає на сезонні заробітки переважно в Росію і країни близького зарубіжжя.
Найбільше від’ємне сальдо міграції, згідно з офіційними даними, було характерне для Тячівського, Іршавського, Рахівського  та Хустського районів.
Основним позитивним результатом трудової міграції є сприяння соціально-економічній стабільності як в Україні, так і в області шляхом додаткового надходження значних фінансових ресурсів, що вигідно не тільки сім’ям окремих громадян, які є власниками даних ресурсів, а й державі в цілому, оскільки знижується рівень бідності, зростає сукупний попит, збільшується обсяг внутрішнього ринку. Крім того, після повернення з-за кордону значну частину зароблених коштів українські громадяни витрачають для започаткування власного бізнесу, створюючи робочі місця не тільки для членів своєї сім’ї, а й для інших громадян.
Характерною особливістю населення області є багатонаціональність. За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року на території області проживають представники понад 100 національностей і народностей. Переважну більшість (80,5%) становлять українці, вагому частку займають угорці, румуни, росіяни, словаки, цигани. Закарпаття є не лише багатоетнічним, але й поліконфесійним регіоном.
Освітній рівень населення досить високий. Його забезпечує розгалужена мережа вищих, професійно-технічних та загальноосвітніх закладів. На початок 2005/2006 навчального року у 19 вищих навчальних закладах І-ІІ та ІІІ-ІУ рівнів акредитації навчалося 27,1 тис. студентів, у тому числі  у 5 недержавних – 1,5 тисячі. У зазначеному періоді до вищих навчальних закладів вступили 9,7 тис. осіб. На 10,0 тис. осіб населення області припадало 217 студентів, що є нижчим від середнього показника в Україні.
У 2005 році мережу вищих навчальних закладів ІІІ-ІУ рівнів акредитації в області розширено до п’яти одиниць. Відкрито географічний факультет та нові спеціальності в Ужгородському національному університеті – “географія”, “землевпорядкування”, “туризм” та “фізика ядра”, в Закарпатському державному університеті – “банківська справа”, “програмування для автоматизованих систем” та “міжнародний бізнес”.
У 2005/2006 навчальних роках функціонувало 712 загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 5 недержавних,  в яких навчалось 178,2 тис. учнів, 506 постійних дошкільних навчальних закладів на 25,9 тис. місць. У них виховувалось 25,2 тис. дітей, що складає 30,6% від загального числа дітей дошкільного віку. У міських поселеннях кількість дітей у дошкільних закладах у розрахунку на 100 місць є вищою, ніж у сільських і становила 116 дітей, тоді як у сільській місцевості – 88.
У 20 професійно-технічних навчальних закладах навчалось близько 10 тис. учнів. У 2005 році робітничі професії здобули 4092 випускників.
Мережа закладів охорони здоров’я  в основному забезпечує доступність всіх верств населення до отримання медичних послуг. У 2005 році в галузі охорони здоров’я налічувалось 69 лікарняних закладів, 306 амбулаторно-поліклінічних та 171 – жіночих консультацій та дитячих поліклінік. В той же час, забезпеченість населення (на 10000 осіб) лікарями усіх спеціальностей та середнім медичним персоналом є нижчою, ніж в середньому по Україні і складала відповідно 42,1 та 104,1 осіб проти  47,9 та 106,2 по Україні.
Загальна кількість уперше зареєстрованих випадків захворювання населення у розрахунку на 100,0 тис. осіб була меншою, ніж в Україні. В той же час малюкова смертність – вищою. В останні роки зросла захворюваність населення на туберкульоз, злоякісні пухлини.  Спотерігалось зростання захворюваності на хвороби органів дихання, системи кровообігу, органів травлення, ендокринної та нервової системи. 
В області діють 19 територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, в складі яких 61 відділення. У 2005 році ними обслуговувалися понад 17,8 тис. пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян.
Закарпатська область має широку мережу закладів культури і мистецтва, яка налічує 5 професійних театрів, 6 концертних організацій, 488 установ клубного типу, 520 бібліотек, 8 державних і 84 громадських музеїв, меморіальні будинки-музеї А. Коцки та Ф. Манайла, 2 мистецькі училища, Ужгородські заочні факультети Донецької Державної музичної академії ім. С.С. Прокоф’єва та Київського національного університету культури і мистецтв та 62 дитячі музичні та художні школи.
Комплексною програмою збереження та використання пам’яток культурної спадщини Закарпатської області охоплено понад 2 тис. пам’яток національного та місцевого значення. Серед них – пам’ятки архітектури національного значення “Невицький замок”, “Ужгородський замок”, “Чинадіївський замок”, “Хустський замок”, інші та дерев’яні церкви – Введення Пресвятої Богородиці в с. Розтока Міжгірського району та Святого Миколи в с. Колодне Тячівського району та інші.
Фізкультурно-оздоровча та спортивно-масова робота проводиться 4 фізкультурно-спортивними товариствами (“Україна”, “Колос”, “Спартак”, “Динамо”), спортивним клубом “Локомотив” та Закарпатським обласним управлінням з фізичного виховання та спорту Комітету з фізичного виховання та спорту  Міносвіти і науки України. Діють 26 спортивних клубів.
Підготовку спортивного резерву та спортсменів вищих розрядів здійснюють 33 спортивні школи області, з яких 30 дитячо-юнацьких спортивних шкіл із 25 видів спорту, 3 спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву (з гандболу, футболу та зимових видів спорту), школа вищої спортивної майстерності та Центр олімпійської підготовки, спеціалізований навчальний заклад спортивного профілю та факультет фізичного виховання та спорту Ужгородського національного університету.
Фізкультурно-оздоровчу, реабілітаційну та спортивну діяльність серед інвалідів здійснює обласний Центр інвалідного спорту “Інваспорт”, який охоплює 550 спортсменів-інвалідів та створена при ньому дитячо-юнацька реабілітаційна спортивна школа (360-учнів) з 4 видів спорту.
У 506 трудових колективах організована фізкультурно-оздоровча робота. Загалом всіма видами фізкультурно-оздоровчої роботи охоплено 138,1 тис. осіб, або 11,1% населення області.

 

2.4 Рекреаційно-туристичний потенціал

Закарпаття за своїми фізико-географічними, кліматичними, природно-ресурсними та соціально-економічними умовами відноситься до територій, найбільш сприятливих для розвитку рекреації. Визначальними чинниками при цьому виступають – наявність гірської системи Східних (Українських) Карпат, комфортні кліматичні умови Закарпатської низовини, унікальні й різноманітні бальнеологічні ресурси, багатство флори і фауни, розвинута мережа транспортного сполучення, велика кількість історичних пам’яток культури та архітектури.  В регіоні розвинені майже всі види рекреаційної діяльності: від санаторно-курортного лікування до відпочинку і різних видів туризму, що здійснюються практично протягом цілого року.
Туристично-рекреаційна діяльність є одним із пріоритетних напрямів розвитку економіки області. Мережа санаторно-курортних та оздоровчих закладів області станом на 1 січня 2006 року налічувала 68 об’єктів на 6258 ліжок максимального розгортання. Протягом 2005 року оздоровлено 69,4 тис. осіб, що складає 2,1% оздоровлених осіб України. Серед областей Західного регіону за кількістю місць у санаторно-оздоровчих закладах та чисельністю оздоровлених Закарпаття поступається лише Львівській області.
За останнє десятиріччя кількість санаторно-курортних та оздоровчих закладів Закарпатської області збільшилась на 17,2% виключно за рахунок відпочинкових закладів – баз відпочинку, кількість яких зросла в 1,7 рази – з  24 у 1995 р. до 44 у 2005 р. При цьому відбулось значне скорочення кількості санаторіїв-профілакторіїв – з 14 у 1995 р. до 8 у 2005   р. (на 43,2%).
Туристичну діяльність у 2005 році здійснювали 48 організацій, які обслужили 63,8 тис. туристів і надали туристичних послуг на 22,1 млн. грн., що відповідно на 21,3% та 48,3% більше 2004 року.
У результаті поступового розвитку міжнародного співробітництва кількість іноземних туристів, які відвідують область, щороку зростала і у 2005 році досягла 14,7 тис. чол. Порівняно з 2000 роком кількість іноземних туристів збільшилась у 2,5 рази. 
Збільшення обсягів міжнародного туризму позитивно впливає на розвиток туристично-рекреаційної інфраструктури, сприяє збереженню та модернізації мережі об’єктів готельної інфраструктури – у 2005 році функціонувало 38 готелів та інших місць для короткотермінового проживання, в яких обслужено близько 100,0 тис. приїжджих, у тому числі третина – іноземці. За результатами діяльності у 2005 р. загальний обсяг доходів  готелів склав 27,8 млн. грн. Порівняно з 2004 р. доходи від обслуговування іноземних громадян  зросли на 7,9% до 6,2 млн. грн.
Швидкими темпами протягом останніх років здійснювалось будівництво невеликих туристично-рекреаційних об’єктів (кемпінгів, міні-готелів, баз відпочинку, пансіонатів тощо). Серед новозбудованих – заклади високого рівня, які за короткий проміжок часу завоювали прихильність відвідувачів: бази відпочинку “Воєводино” (Перечинський район), “Ельдорадо”, готель “Фортуна” (Свалявський район), готель-ранчо “Золота гора”, готель “Камелот” (Ужгородський район), готель “Гостинний дім”, чотиризіркові готелі “Олд контінент” та “Едуард” (м. Ужгород). В більшості готелів, що знаходяться у власності фізичних осіб, спектр додаткових послуг урізноманітнюється, це: руські лазні, конференц-зали, інтернет-клуби, салони краси, масажні кабінети, тренажерні зали, тенісні корти, більярд, фітнес-центри, кальян-клуби, винний фонтан, солярії, джакузі, казино, прокатні пункти лижного спорядження, приватні підйомники, прокатні пункти гірських велосипедів, прогулянки на конях, ловля риби у приватних ставках та форельниках тощо.
В останні два-три роки почали реалізовуватись великі  інвестиційні проекти. У 2005 році введено в експлуатацію спальні корпуси санаторію ТОВ „Сузір’я” у с.Солочин на 145 ліжок та пансіонату „Сонячна долина” на 119 місць у с. Поляна Свалявського району. Здійснюється будівництво санаторно-оздоровчих комплексів „Солені Млаки” (Мукачівський район) та „Термал-Стар” (с. Н.Солотвино Ужгородський район), реконструкція діючого санаторію „Деренівська купіль” (с. Н.Солотвино, Ужгородський район).
В даний час найбільшу інвестиційну привабливість становлять перспективні туристично-рекреаційні території, які придатні для створення гірськолижних курортів. Серед них території полонини Драгобрат та гори Близниця Рахівського, Боржавського масиву Міжгірського, полонини Руна Перечинського, гори Красія Великоберезнянського та Синяк Мукачівського районів.
Станом на 1 січня  2006 р. в області наявні 63 гірськолижні витяги, з них: 57 – діючих, 5 – в стадії будівництва чи реконструкції.
Досить швидкими темпами розвивається супутня до туристично-рекреаційної галузі інфраструктура.
В області сформована база для розвитку сільського (зеленого) туризму.
До негативних факторів, які впливають на перспективу комплексного розвитку туризму та санаторно-курортної галузі належать:
· слабка комунікаційна доступність перспективних для освоєння в туристично-рекреаційних цілях територій;
· невідповідність комфортності та організаційно-економічного механізму функціонування рекреаційної інфраструктури міжнародним нормам і стандартам;
· відсутність законодавчого  забезпечення розвитку сільського (зеленого) туризму;
· значна територіальна диференціація у господарському використанні рекреаційного потенціалу.

 

2.5 Стан навколишнього природного середовища та рівень природно-техногенної безпеки

За станом навколишнього середовища Закарпатська область відноситься до одних з найбезпечніших, але екологічно вразливих регіонів країни.
Незважаючи на те, що екологічна ситуація в області характеризується відносною стабілізацією показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище, протягом останніх років спостерігається тенденція до збільшення викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними джерелами забруднення, так і пересувними. Незначною є питома вага уловлених та знешкоджених шкідливих речовин у загальному обсязі. Продовжується скидання забруднених стічних вод у поверхневі водойми. Основними забруднювачами вод залишаються водогінно-каналізаційні господарства населених пунктів, очисні споруди яких перебувають у незадовільному технічному стані, перевантажені, із зношеним обладнанням, що потребує капітального ремонту та реконструкції.
В атмосферне повітря області за 2005 рік було викинуто 50,7 тис. т. шкідливих речовин, що більше, ніж у 1,5 рази 2004 року, з яких 23,0% – викиди від стаціонарних джерел забруднення, а решта 77,0% – від автотранспорту. Впродовж минулого року в повітря від автомобілів потрапило 39,3 тис.т. шкідливих речовин, що на 72,4% більше, ніж в 2004 р., що є наслідком транзитного статусу території та збільшенням кількості транспортних засобів, зареєстрованих в  області.
Найбільша кількість викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря як стаціонарними так і пересувними засобами спостерігається у містах Ужгороді і Мукачеві, частка яких у забрудненні атмосферного повітря складає відповідно 19,5% та 16,5%.
Серйозним забруднювачем навколишнього середовища є магістральні газопроводи УМГ "Прикарпаттрансгаз", які обслуговуються Закарпатським та Хустським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів. Викиди підприємств і організацій НАК "Нафтогаз України" склали 40,4% від всіх викидів стаціонарних джерел області.
Водні ресурси області формуються за рахунок поверхневого стоку річок басейну ріки Тиса, місцевого річкового стоку, що утворюється в межах області, транзитного річкового стоку, що утворюється на території Румунської, Угорської та Словацької республік, а також експлуатаційних запасів підземних вод.
У 2005 році 435 основними водокористувачами забрано із природних водних об'єктів 58,89 млн. м3, в тому числі 20,71 млн. м3 з поверхневих джерел, 38,18 млн. м3 – з підземних. За останні роки спостерігається тенденція до зменшення обсягів використання свіжої води, яке відбувається в основному за рахунок скорочення кількості використаної води на промислові потреби.
Загальне водовідведення по області становить 53,2 млн. м3. У поверхневі водні об'єкти відведено 50,02 млн. м3, з них недостатньо очищених стоків та без очистки – 12,996 млн. м3. Частка забруднених стічних вод в загальному скиді складає 24,43%.
В області склалася складна ситуація з очисткою господарсько-побутових стічних вод. При тому, що обсяги водоспоживання з кожним роком зменшуються, показник об’єму забруднених стічних вод, що скидаються в поверхневі водойми, набуває тенденції до росту. Це є наслідком ряду проблем, які накопичилися у водопровідно-каналізаційному господарстві області.
У зношеному і аварійному стані знаходяться 30% систем водовідведення. Значна кількість обладнання каналізаційних очисних споруд (КОС) відпрацювала нормативні терміни експлуатації і потребує заміни. Реконструкцію або капітальний ремонт з розширенням потужностей потрібно виконати на КОС міст Ужгорода, Мукачева, Виноградова, Хуста, Берегова, Чопа та смт Великого Березного. У смт Міжгір’я, Вишково, Кобилецька Поляна очисні споруди не працюють повністю. Підприємства, яким вони колись належали, змінили форму власності, а КОС передані на баланс місцевих рад, які не в змозі їх утримувати. Ситуація ускладнюється тим, що паводками 1998 та 2001 років були сильно пошкоджені каналізаційні очисні споруди міст Рахів, Тячів. Цими ж паводками КОС смт. Дубового, Буштина, Тересви були зруйновані і до цього часу їх робота не відновлена.
Зростання будівництва об’єктів (цивільного призначення, придорожнього сервісу та рекреації, інших) призвело до збільшення об’ємів зворотних вод, що потребують очистки. Одним з шляхів вирішення вказаної проблеми є встановлення локальних каналізаційних споруд глибокої біологічної очистки стічних вод в неканалізованій місцевості.
Лише 20% водоносних горизонтів підземних вод, що експлуатуються в області, умовно захищені. Всі розвідані або діючі водозабори підземних вод в області є інфільтраційними. Якість підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і потребує особливого захисту.
Розміщення небезпечних відходів у навколишньому середовищі є суттєвим чинником негативного впливу на земельні та інші природні ресурси області та здоров’я людей, а також одним із потенційних джерел забруднення довкілля. Тому проблема поводження з відходами потребує особливої уваги.
Станом на 01.01.2006 року в області обліковано 455,132 тис. тон промислових і побутових відходів та 30777 шт. люмінесцентних і ртутних ламп. Видано лімітів та дозволів на утворення та розміщення відходів 1450 підприємствам і установам області. Всі відходи класифіковано по класах небезпеки.
Поводження з побутовими відходами на території області набирає ознак загрозливого характеру. Це результат цілого комплексу проблем, пов’язаного з безвідповідальним й безгосподарним поводженням з твердими побутовими відходами та, насамперед, недостатньою екологічною культурою.
В області нараховується 313 санкціонованих сміттєзвалищ загальною площею 2121,4 га, з яких паспортизовано 127. За статистичними даними на них заскладовано біля 4 млн. тон побутових відходів.
Вирішенням проблеми поводження з побутовими відходами є організація централізованого збору сміття у всіх населених пунктах області, поступове зменшення кількості сміттєзвалищ та їх модернізація. Кардинальним шляхом вирішення цієї проблеми є рециклізація, тобто вторинна переробка відходів. З цією метою в області необхідно створити відповіді умови для залучення інвесторів з метою будівництва сміттєпереробних підприємств.
Збереження, раціональне використання і відтворення генофонду рослинного і тваринного світу області має надзвичайно важливе значення та здійснюється через створення заповідних територій.
В Україні має місце значне відставання розвитку мережі природоохоронних територій у порівнянні з країнами Європи, де показник заповідності (відношення площі земель природно-заповідного фонду до площі держави) становить у середньому близько 15%. У Закарпатській області  він перевищує 10% і є одним з найкращих показників.
В області значна увага приділяється розвитку природно-заповідної справи та розбудові екологічної мережі як одному із пріоритетних шляхів збереження біорізноманіття для майбутніх поколінь. За останні 9 років з ініціативи облдержадміністрації у взаємодії з науковцями та громадськістю вдалося вдосконалити і розширити мережу об’єктів і територій природно-заповідного фонду в області. Відповідно до цього зріс відсоток цієї мережі. Наприклад, у 1992 році він становив 6,5%, в 1995 році – 8,9%, а на 01.01.2006р. він становить 12,7% до загальної площі області. На території Закарпатської області розташовано 459 об’єктів природо-заповідного фонду площею 159,3 тис. га.
Цінні природні угруповання в області охороняються на території двох національних парків – НПП “Синевир” (40,4 тис. га), Ужанського НПП (39,1 тис. га) та Карпатського біосферного заповідника (53,6 тис. га), у якому розташована найбільша у Європі територія з незайманими лісами. Ужанський НПП входить до складу українсько-польсько-словацького біосферного резервату “Східні Карпати”. Це перший в Україні транскордонний заповідний масив, який Комісія ЮНЕСКО ”Людина і біосфера” внесла у 1999 році у Світову мережу біосферних резерватів. Важлива роль резервату полягає у збереженні унікальних для Центральної Європи пралісових екосистем, які є цінними еталонами для ведення лісового господарства на природних засадах.
В Закарпатській області особливої уваги потребує питання природно-техногенної безпеки. Ігнорування ризику надзвичайних ситуацій природно-техногенного характеру призводить до неготовності протистояти їх негативним наслідкам, а врешті-решт — до загибелі людей та значних матеріальних збитків, втрат і витрат.
Екологічна ситуація у Закарпатській області характеризується високими ризиками надзвичайних ситуацій, пов’язаних з руйнівною дією паводків, небезпечних екзогенно-геологічних процесів – зсувів, селей, снігових лавин  тощо.
У 1998 та 2001 роках відбулися два катастрофічні паводки, які нанесли значні збитки господарському комплексу області. Крім того, в активних зонах зсувів опинились 2168 житлових будинків у 12 районах області. Інженерно-геологічними дослідженнями зафіксовано 1250 зсувонебезпечних ділянок, загальним об’ємом 680,0 млн. м3 та площею 46,3 кв. км.
З метою ліквідації руйнівних наслідків природного та техногенного характеру (паводків, зсувів тощо) та запобіганню їх дії в майбутньому, прийнято ряд державних цільових програм (Комплексного протипаводкового захисту басейну ріки Тиса, протизсувних заходів, відселення громадян з зон активних зсувних процесів), які в основному не забезпечуються достатнім фінансуванням з державного бюджету.

2.6 Економічний потенціал

Економіка області представлена всіма сферами економічної діяльності. У структурі валової доданої вартості (за даними 2004 року) майже рівну частку має сільське господарство – 18,4% та промисловість – 18,1%. Інші галузі представлені: транспорт і зв'язок – 12,6%, будівництво – 6,8%, торгівля – 17,5%. Питома вага виробництва товарів, робіт у валовій доданій вартості склала 44,8%, послуг – 55,2% .
Кількість суб’єктів ЄДРПОУ на 01.01.2006 року склала 17810 одиниць, відсоток зростання до попереднього року становив 4,4%. Структура підприємств та організацій області за видами економічної діяльності наведена на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Структура підприємств та організацій Закарпатської області за видами економічної діяльності (на 01.01.2006, у % до загальної кількості)

Промисловість. В ЄДРПОУ на 1 січня 2006 року налічувалось 1897 промислових підприємств, у тому числі підприємств щомісячного статистичного обліку (середніх та великих) – 317.
Основною сферою діяльності є обробна промисловість, частка якої в загальному обсязі реалізованої продукції у 2005 році склала 85,1%. Добувна промисловість становила 1,6%, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 13,3%. Провідними галузями промислового виробництва в області є машинобудування, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів, питома вага яких в загальному обсязі реалізованої продукції становила більше половини (відповідно 37,5% та 16,9%). Інші галузі обробної промисловості склали: виробництво деревини та виробів з деревини – 8,5%, легка промисловість – 6,7%, хімічна та нафтохімічна – 3,0%, виробництва неметалевих мінеральних виробів (будматеріалів, скловиробів) – 1,8%, металургія та оброблення металу – 1,0%. Структура промислового виробництва є наближеною до природноресурсних та трудоресурсних можливостей області (рисунок 2.4).

Рис. 2.4. Структура обсягу реалізованої продукції за видами
промислової діяльності у 2005 році, %

У промисловості зосереджено 21,2% основних засобів виробництва, зайнято 24,8% працюючих, при цьому питома вага недержавного сектора у виробництві промислової продукції склала 89,9%.
Питома вага області у реалізації промислової продукції України незначна і в 2005 році становила 0,7%. Обсяг реалізованої промислової продукції у відпускних цінах склав 3200,3 млн. грн., приріст промислового виробництва – 7,7% (в Україні – 3,1%). В той же час, обсяг реалізованої промислової продукції на одного мешканця регіону (2,6 тис. гривень), що в 3,1 рази менше середнього показника по Україні.
Частка інвестиційної продукції у обсязі промислової продукції висока і складає близько 50%, що обумовлено значним обсягом надходжень у галузь інвестицій в основний капітал (26,5% до загальних надходжень) та прямих іноземних інвестицій (81,5%). У промисловості порівняно з іншими регіонами України коефіцієнт зносу основних фондів найнижчий і склав  у 2004 році 41,6% ( в Україні – 49,3%).
Промисловий потенціал в основному зосереджений в містах Ужгороді, Мукачево та Ужгородському районі, частка яких у загальних обсягах реалізованої продукції склала у 2005 році 60,6%, а Ужгородського району – 39,1%. Висока частка району у промисловості пояснюється діяльністю СЕЗ “Закарпаття”, де створені нові конкурентоспроможні виробництва, зокрема автомобілів на ЗАТ „Єврокар”.
Область відноситься до енергодефіцитних областей України, задовольняючи свої потреби за рахунок власної генерації електроенергії на 5%, природному газі – на 1,5%.
Виробництво, передачу та постачання електроенергії для споживачів області здійснює ВАТ “ЕК “Закарпаттяобленерго”, передачу природного газу – ВАТ “Закарпатгаз”, постачання природного газу комунально-побутовим споживачам здійснюють підприємства теплокомуненергетики.
Промисловий видобуток природного газу проводиться з двох родовищ (Солотвинське, Руськокомарівське), який становить лише 2% від спожитого. 
Аграрний сектор. Характерною особливістю сільськогосподарського виробництва області є низька землезабезпеченість: на 1 жителя припадає 0,36 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 0,15 га ріллі, що відповідно у 2,4 та 4,3 рази менше, ніж у середньому по країні. У користуванні всіх категорій господарств області знаходиться 454,3 тис. га сільсько-господарських угідь, у т.ч. 200,6 тис. га  ріллі, 226,6 тис. га – сіножатей та пасовищ. Область має 13,5 тис. га плодо-ягідних насаджень, садів – 13,0 тис. га, виноградників –  4,6 тис. га.
Станом на 01.01.2006 року в області ведуть сільськогосподарську діяльність понад 1600 сільськогосподарських підприємств, в т.ч. 1447 селянських фермерських господарств, 95 господарських кооперативів, 295,8 тис. особистих селянських господарств. Незважаючи на малоземелля, висока інтенсивність землекористування дає можливість виробляти 1,9% валової продукції сільського господарства України.
Сільське господарство поряд з промисловістю займає провідне місце в економіці області, в ньому створюється близько 19% валової доданої вартості, в той же час удвічі менше, ніж у промисловості, зосереджено основних фондів (13%). На сільськогосподарських підприємствах зайнято 8,7% працюючих, в особистих підсобних господарствах – третина економічно активного населення. В аграрному секторі здійснено перерозподіл власності на землю і майно на користь селянських особистих господарств, де виробляється майже 95% валової продукції сільського господарства.
В останні два роки (2004-2005 р.) відбувся спад виробництва валової продукції сільського господарства, в основному за рахунок особистих селянських господарств, що обумовлено відсутністю державної підтримки їх розвитку, недостатньою інфраструктурою аграрного ринку, низьким рівнем забезпеченості основними засобами.

Рис.2.5. Темпи виробництва валової продукції сільського господарства (відсотків, 1990=100)

У структурі сільськогосподарського виробництва тваринництво складає 43,4%, рослинництво – 56,6%. Головними видами сільськогосподарської продукції є картопля, овочі, фрукти, ягоди, виноград, в виробництві яких регіон є самодостатнім.
Зернове господарство є ефективною галуззю, однак через природно-кліматичні умови, область не може забезпечувати себе продовольчим зерном. З технічних культур привабливою культурою є тютюн, сировина з якого має постійний попит. Природно-кліматичні умови дозволяють вирощувати ранні і надранні овочі.
Закарпаття – один з регіонів, що володіє унікальними умовами для розвитку садівництва та виноградарства, можливостями виробництва високоякісної продукції виноробства. Вина та коньяки Закарпаття увійшли в каталоги кращих вин і коньяків держави, неодноразово отримували золоті медалі на міжнародних виставках-ярмарках.
Серед галузей тваринництва провідними є м`ясне скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво та бджільництво.
Важливою частиною агропромислового комплексу області є харчова промисловість і переробка сільськогосподарських продуктів. Вона об’єднує 13 окремих підгалузей, а це 345 підприємств. Пріоритетними видами галузі є розлив мінеральної води, виноробство, виробництво безалкогольних напоїв, хлібопекарна та консервна промисловість. За 2005 рік підприємствами харчової промисловості реалізовано продукції на суму 541,9 млн. грн., що становить 16,9% загального обсягу реалізації.
Аграрна політика спрямована на вирішення завдань продовольчого забезпечення населення регіону.
В області формується будівельний комплекс за рахунок розвитку будівельно-монтажних, ремонтно-будівельних підприємств і підприємств промисловості будівельних матеріалів.
На території області діє більше 600 будівельних організацій, у тому числі 153 середніх та великих. За 2005 рік забудовниками усіх форм власності побудовано і введено в експлуатацію 1226 будівель та споруд вартістю 41,9 млн. грн., що на 16,1% більше, ніж за  попередній рік. Із загального обсягу введених основних фондів майже половина припадає на соціальну сферу.
Сфера торгівлі відіграє провідну роль в економіці області, частка її в 2004 році у ВДВ становила 17,5%, працювало 17,4% від зайнятих у всіх видах економічної діяльності.
Мережа підприємств торгівлі та ресторанного господарства щороку зростає і в основному забезпечує потреби населення області у послугах торгівлі. Станом на 01.01.2006 року вона налічувала 22,7 тис. об’єктів торгівлі (з них фізичним особам належало 20,1 тис.), в т.ч. 10,2 тис. об’єктів стаціонарної та напівстаціонарної мережі (магазини, кіоски) та 12,6 тис. об’єктів нестаціонарної мережі (продаж з лотків, палаток).
У 2005 році обсяг роздрібної торгівлі, включаючи товарообіг підприємств-юридичних осіб, продаж на ринках та підприємцями-фізичними особами, зріс порівняно з 2004 роком на 16,3% і склав 4,19 млрд. гривень. Продаж споживчих товарів у розрахунку на особу склав 3410,8 грн.і зріс майже в 1,4 раза та був вищим, ніж в Україні (3331,2 грн.).
В області діє понад 150 фірмових магазинів, розвиваються сучасні торгівельні підприємства типу „супермаркет”, „гіпермаркет” відомих загальноукраїнських мереж. 

 

2.7 Науково-технічний потенціал

Необхідність запровадження інноваційної моделі економічного зростання в Україні та її регіонах, що відповідає світовим тенденціям розвитку, вимагає ґрунтовного аналізу усіх чинників інноваційного процесу, серед яких основним є наукова діяльність.
Наукову діяльність, окрім вузів, забезпечують у регіоні  Інститут електронної фізики НАНУ, Закарпатський Інститут агропромислового виробництва УААН, Закарпатський центр соціально-економічних та гуманітарних досліджень НАНУ, Науково-практичне об’єднання “Реабілітація”, Закарпатська філія Інституту світової економіки і міжнародних відносин  НАНУ, Закарпатська філія  Інституту стратегічних досліджень, та інші (всього 16 наукових установ). В області наявний значний науково-технічний потенціал. 128 докторів, 643 кандидатів наук,  2 члени – кореспонденти  НАНУ і 12 членів галузевих АН України ведуть наукові роботи в багатьох галузях фізики, хімії, матеріалознавства, електроніки, біології, медицини, екології, економіки, права, історії, агропромислового виробництва  та з інших наукових напрямків. Обсяг науково-технічних робіт, виконаний у 2005 році власними силами наукових організацій, склав 15,9 млн. грн., з яких 33,0% – фундаментальні, 36,6% - прикладні дослідження, 20,3 – науково-технічні послуги та 10,1% науково-технічні розробки.  Науковцями області видано 555 робіт, у тому числі 22 – з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки. 
Рівень інноваційної діяльності в області невисокий. Кількість промислових підприємств, які займалися інноваційною діяльністю області у 2005 році зменшилась у порівнянні із 2004 р. на 4 одиниці (або на 11%) і становила 33 одиниці (11,2% загальної кількості підприємств). У 2004 р. інноваційною діяльністю займалися 37 підприємств, що становило 13,7% від загальної кількості підприємств регіону. Питома частка інноваційно-активних промислових підприємств у 2004 р. знаходилася фактично на рівні загальноукраїнського показника питомої частки підприємств, які займалися інноваційною діяльністю (13,7%), що є позитивним моментом у розвитку інноваційної діяльності в Закарпатті, оскільки до 2002 р. спостерігалося суттєве відставання від загальноукраїнського показника рівня виробничої активності і стрімке скорочення кількості промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю (із 1995 до 2002 р. зменшення становило 40%).

 

2.8 Ділова активність та інституційні перетворення в регіоні

Підприємництво
Специфіка економіки  Закарпатської області в тому, що майже у всіх сферах діяльності  переважають малі та середні підприємства, які, швидко пристосувавшись до нових ринкових умов, сприяли структурній перебудові економіки, формуванню конкурентного середовища, зробили вагомий внесок у вирішенні проблем зайнятості.
Найбільш вагому роль малий та середній бізнес відіграє у таких сферах діяльності як готелі та ресторани, торгівля, транспорт, будівництво, сільське господарство, харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції.
Малий та середній бізнес активно включився до розв`язання соціально-економічних проблем регіону, насамперед у таку болючу проблему, як створення нових робочих місць та зайнятість населення.
Необхідно відмітити, що малий і середній бізнес  є активним учасником у реалізації пріоритетів, зокрема розвитку туристично-рекреаційної сфери. Лише у 2005 році близько 70 суб`єктів підприємництва задекларували своє бажання розвивати цю сферу, пропонуючи близько 1,5 млрд. грн. на розвиток її інфраструктури.
З метою лібералізації підприємницької діяльності спрощено процедури започаткування підприємницької діяльності та видачі документів дозвільного характеру. Органами виконавчої влади області скасовано майже 80,0% власних регуляторних актів.
У сфері малого підприємництва станом на 01.01.2006 було зареєстровано 7802 суб’єктів, з них діючих – 3926, зайнято 36,7 тис. осіб (з врахуванням підприємців-фізичних осіб та працівників фермерських господарств – 115 тис. осіб).
Кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення у 2005 році склала 63 одиниці, що на рівні середньоукраїнського показника.
Питома вага малого підприємництва у загальному обсязі реалізованої продукції, наданих робіт та послуг у 2005 році склала 11,2% при 9,2% у 2004 році.
Надходження до бюджетів усіх рівнів від діяльності суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних та фізичних осіб) за 2005 рік склали 174,3 млн. грн., що на 12,7% більше, ніж за 2004 рік.
Інституційні перетворення
В області покращуються умови для розвитку малого підприємництва: діяльності підприємницьких структур сприяють 12 агентств регіонального розвитку, 8 бізнес-центрів, 2 бізнес-інкубатори, 6 фондів підтримки підприємництва.
Банківська система області представлена одним банком-юридичною особою “Коопінвестбанк”, який має ліцензію на здійснення банківських операцій та 37 балансовими філіями банків, юридичні особи яких розташовані за межами області. З метою наближення банківських послуг до клієнтів організована робота 419 територіально відокремлених безбалансових відділень.
У 2005 році загальний обсяг депозитів збільшився на 386,0 млн. грн., або на 67,6 відсотка (по Україні на 60,0%) до 957,0 млн.грн., в тому числі в національній валюті – на 70,3% (по Україні – на 63,3%), в іноземній валюті – на 63,9% (по Україні – на 50,8%).
Депозити фізичних осіб збільшувались значно вищими темпами (на 78,4% до 676,0 млн. грн.), ніж юридичних (на 46,3% до 281,0 млн. грн.).
Нарощування ресурсної бази банків сприяло їх кредитній активності. Станом на 1 січня 2006 року обсяг кредитних вкладень становив 1464,0 млн. грн. і у порівнянні з початком року збільшився на 639,0 млн. грн., або на 77,4% (в Україні – на 61,9%), у тому числі в національній валюті – на 290,0 млн. грн. або на 69,0% до 710,0 млн. грн. (в Україні на 58,7%), в іноземній валюті – на 349,0 млн. грн. або на 86,2% до 754,0 млн. грн.
Темпи обсягів кредитування фізичних осіб були значно вищими, ніж юридичних.
Фінансовим посередництвом в області займається 108 суб`єктів,  страхуванням –  77 організацій, допоміжною діяльністю у сфері фінансів та страхування, в тому числі кредитуванням населення – 38 організацій.

 

2.9 Просторово-економічний потенціал

Транспортний комплекс області є складовою частиною транзитного потенціалу України. Регіон має добре розгалужену транспортну мережу, що включає залізничний, автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт.
Територією області проходять 2 автодороги державного значення, зокрема, магістральна – Київ-Чоп довжиною 132,9 км і регіональна – Мукачево-Рогатин довжиною 207,5 км, та міжнародний транспортний коридор №5 (Критський) — Ліссабон-Трієста-Любляна-Будапешт-Київ-Волгоград. В області діє 18 контрольно-пропускних пунктів та пунктів спрощеного переходу через державний кордон, в тому числі 8 автомобільних пунктів, 6 – для залізничного транспорту, 1- у міжнародному аеропорті “Ужгород”.
Транспортна мережа загального користування складає: залізничні колії – 610 км (2,78% загальної по Україні), головні автомобільні дороги з твердим покриттям – 3320 км (2,01% загальної по Україні). За щільністю автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям  область займає 16 місце в Україні.
Роботу залізничного комплексу забезпечують Ужгородська дирекція залізничних перевезень (утворена на базі Ужгородського відділку Львівської залізниці) та відокремлені виробничі підрозділи Львівської залізниці, автомобільного транспорту – суб`єкти підприємницької діяльності – юридичні особи та фізичні особи, авіаційного – Закарпатське обласне комунальне підприємство “Міжнародний аеропорт “Ужгород”. Потреби області у перевезеннях вантажів  та пасажирів в основному забезпечуються.
У 2005 році транспортними організаціями області перевезено 18,4 млн. тонн вантажів та понад 65,4 млн. пасажирів. Автомобільний транспорт відіграє провідну роль у перевезеннях як вантажів (74% до загальних перевезень), так і пасажирів (85% загального обсягу). Основні пасажирські перевезення автомобільного транспорту здійснюють підприємці – фізичні особи, частка яких у структурі цих перевезень складає більше 65%.
Через територію Закарпаття проходять трансєвропейські експортні магістралі (газо-, нафто- і продуктопроводи) загальною протяжністю 1700 км, а також високовольтна лінія “Мир”.
Загальна протяжність газопроводів складає 3851 км, з яких 2843 км є розподільчими. Природним газом в області забезпечується  9 міст  (90,0%), 12 селищ міського типу (60,0%) та 162 сільські населені пункти (28,0%).
Галузь зв’язку є однією із найбільш стабільних та динамічних галузей економіки в області, яка забезпечує значні темпи росту послуг, підвищення їх якості та впровадження нових технологій, що дозволило поліпшити забезпечення комунікаційних потреб населення – зросла якість телефонного зв'язку, набули розвитку пейджинговий і мобільний зв'язок, діє розгалужена мережа Інтернет - провайдерів та Інтернет - клубів. Ринок послуг зв'язку в області забезпечується в основному підрозділами ВАТ "Укртелеком", ЗАТ „Утел”  та операторами мобільного зв’язку „UMC” та   „Київстар”.
Протягом 2005 року надання послуг споживачам здійснювали більше 50 операторів зв’язку всіх форм власності, наданий ними обсяг послуг зв’язку склав 354,0 млн. грн. Із загального обсягу послуг зв’язку 61,7% займають послуги, надані суб’єктам господарювання, 38,3% припадає на послуги населенню. Порівняно з 2004 роком у 1,5 раза зросли доходи від послуг, наданих населенню, на 19,1% доходи від реалізації послуг підприємствам.
У структурі видів зв’язку переважають послуги мобільного зв`язку – 54,1%, телефонного міжміського зв’язку (включаючи міжнародний) – 22,6%, поштового – 7,1%, телефонного міського – 6,7%, послуги передачі і прийому телевізійних та радіопрограм, радіозв’язку –  4,0%. На інші види зв’язку припадає 5,5%.
Мобільний зв’язок можна використовувати у більшості районів. Крім того, прикордонні райони (Ужгородський, Берегівський) входять в зону дії провайдерів мобільного зв’язку Угорщини.
Продовжується впровадження новітніх технологій та нових прибуткових сегментів ринку послуг зв’язку. У 2005 році побудовано та введено в експлуатацію 14,5 тис. номерів міських та 11,9 тис. номерів сільських АТС.
Житлово-комунальне господарство, яке є основою життєдіяльності населення, на сьогодні залишається однією з найменш сучасно оснащених сфер діяльності, характеризується дефіцитом фінансових ресурсів та незадовільним технічним станом обладнання. Знос основних фондів підприємств галузі становить 53-57 %.
У галузі функціонує 65 підприємств і організацій з чисельністю працюючих більше 5 тис. осіб 5390 чол. У містах і селищах міського типу експлуатуються водопроводи і водопровідні мережі протяжністю 534,1 км та каналізаційні мережі – 399,5 км.
Всі міста області забезпечені водопроводом, каналізацією, природним газом (за винятком міста Рахово). Із селищ міського типу водопроводом забезпечені 68%, каналізацією – 63%, природним газом – 73,7%, сільські населені пункти відповідно – 2,1%, 1,0%, 46,8%. Таким чином, сільські населені пункти практично не забезпечені водопроводом і каналізацією.
Окремими формами територіальної структури господарства є господарські комплекси населених пунктів. У кожному з них сформувались певні види економічної діяльності, які історично локалізовані в поселеннях. Це переважно підприємства промисловості, сфери послуг та містообслуговуючих галузей. Центрами таких поселень є, в першу чергу міста, а також районні центри.
Для Закарпаття характерна значна внутрішньорегіональна диференціація за рівнем розвитку, що впливає на розміщення і територіальну структуру господарства регіону. Територіальні диспропорції пов’язані, насамперед, із наявністю слаборозвинених проблемних гірських територій та малих міст, а також значною різницею у рівні розвитку адміністративних районів області.
Різниця у рівнях розвитку адміністративних районів області проявляється насамперед  у рівні ділової активності. За цим показником провідні позиції займають міста Ужгород, Мукачево, Виноградівський, Мукачівський, Рахівський, Тячівський та Ужгородський райони, де найбільша кількість суб`єктів ЄДРПОУ та діючих суб`єктів малого підприємництва на 10 тис. населення. Найменша їх кількість знаходиться у Великоберезнянському, Воловецькому, Перечинському та Хустському районах.
По обсягу реалізованої промислової продукції на душу населення у 2005 році серед міст області різниця становила 7,7 рази, від 1027,9 грн. у м. Хуст до 7890,1 грн. у м.Берегово, серед районів – 67,1 рази, від 253,9 грн. у Тячівському до 17027,6 грн. в Ужгородському.
Значна неоднорідність спостерігається за територіальним розподілом інвестицій в основний капітал на душу населення. У 2005 році серед міст області різниця становила 4,1 рази, від 575 грн. у м. Хуст до 2370 грн. у м. Ужгород, серед районів –  9,2 рази –  від 327 грн. у Рахівському до 2997 грн. у Воловецькому районі.
Іноземні інвестиції спрямовуються, як правило, у більш економічно розвинені регіони. Більше третини їх приходиться на м. Ужгород, близько половини розміщено у містах Мукачево, Берегово, Виноградівському та Ужгородському районах. По залученню прямих іноземних інвестицій на душу населення станом на 01.01.06 різниця становила серед міст 6,1 рази (мінімальний м. Хуст –  195,1 дол. США, максимальний м. Чоп – 1189,0 дол. США), серед районів цей показник становив 41,2 рази (мінімальний Хустський – 16,5 дол. США, максимальний Ужгородський район  – 679,3 дол. США).
Регіональні відмінності спостерігаються і у співвідношенні доходів і видатків місцевих бюджетів. Коефіцієнт співвідношення місцевих бюджетів (без трансфертів) та видатків (включаючи трансферти) коливається по містах від 0,59 (м. Хуст) до 0,99 (м. Чоп), по районах – від 0,15 (Тячівський) до 0,30 (Свалявський). 
Свідченням наявних територіальних диспропорцій в регіоні є також висока частка зареєстрованого безробіття, насамперед у гірських районах – Воловецькому, Велико-березнянському, Міжгірському, Рахівському і Свалявському. Найвищим рівень безробіття станом на 01.01.2006 р. був у Воловецькому районі – 12,5%, найнижчим – в Ужгородському районі – 1,1 %.
�