За матеріалами монографії

"Засади регіональної інформатизації"

Довгий Станіслав Олексійович

Копійка Олег Валентинович

Черепін Юрій Тихонович

Інститут телекомунікацій і глобального

інформаційного простору НАНУ, 2004

 

Ступінь інформатизації суспільства є важливим показником його розвитку, його економічного потенціалу та обороноспроможності. В усьому світі інформаційні та телекомунікаційні технології породжують нову індустріальну революцію, не менш значущу, ніж промислові революції минулого, і таку, що матиме вельми далекосяжні наслідки. Ця революція заснована на інформації, що акумулює людські знання. Технологічний прогрес надає можливість по-новому організувати процеси збирання, обробки, зберігання, пошуку та передавання інформації у будь-якій потрібній формі: усній, письмовій або візуальній - незалежно від відстані, часу та обсягу. Ця революція додає величезних можливостей інтелекту людини та створює нові інформаційні ресурси, які суттєво впливають на спосіб людської спільної діяльності і життя.
Зростаюче застосування інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) і наступ Інтернету у розвинутих країнах світу озброїли населення та владу, великий і малий бізнес надзвичайно могутніми засобами. Результатом цього стали глибинні зміни у внутрішній організації урядів та ділових кіл, зміни у кваліфікаційних вимогах до організації виробничої діяльності, у стосунках між бізнесом, торгівель-ними партнерами, громадянами, суспільством та органами влади. Зазначені технології здійснюють відчутний вплив на економіку та політику, які, у свою чергу, скеровують та заохочують до розвитку нових напрямків, обсягів використання та впровадження ІКТ у різних сферах. Сьогодні ці технології є вирішальними для модернізації економіки забезпечують суттєвий внесок у збільшення кількості нових робочих місць і включення в нову глобальну економіку.
Використання сучасних технологій обробки і передачі інформації має вирішальне значення для підвищення конкурентоспроможності економіки та входження її до світової системи як на державному рівні, так і в недержавних секторах економіки. А для цього необхідно насамперед створити єдиний інформаційний простір у державі (єдину систему формування і використання економічних, соціальних, промислових показників) з орієнтацією на подальшу інтеграцію до світової системи економіки.
Не менш важливе значення має також впровадження нових ІКТ на всіх рівнях державного управління, що значно підвищить процес інформаційного обміну для взаємодії між органами державного управління та самоврядування; між органами державної влади (ОДВ) і органами місцевого самоврядування (ОМС) та бізнесом, між ОДВ і ОМС та громадянами, що надасть нові можливості для моніторингу процесів у економіці і суспільстві та прийняття оперативних рішень регулювання цих процесів, зробить більш прозорою систему управління державою та підвищить рівень впливу громадян на систему управління державою.
Для ефективної розбудови державного устрою України як одного з її напрямів потрібно провести докорінну адміністративну реформу шляхом створення умов для ефективного управління на всіх рівнях державної влади, насамперед, виконавчої її гілки. Зокрема, необхідно створити типові для регіонів управлінські структури з більшою від центру незалежністю і широкими повноваженнями та, водночас з підвищеною відповідальністю місцевих органів за вирішення завдань життєзабезпечення і розвитку територій, міст, інших населених Пунктів з урахуванням місцевої специфіки, соціально-економічних особливостей, культурно-історичних традицій. Управління процесом розвитку регіону здійснюється уповноваженими на це органами державної виконавчої влади: обласними та районними державними адміністраціями, Урядом Автономної Республіки Крим, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, виконкомами органів місцевого самоврядування (міських рад), селищними та сільськими радами. Слід відзначити, що розвиток (принаймні, будь-які зміни) відбувається в усіх без винятку сферах життєдіяльності, а управління ним - здійснюється в усіх сферах життєзабезпечення регіону. Слід також сказати, що сфери життєдіяльності є типовими для регіонів будь-якого рівня і відрізняються лише масштабами територій і ресурсів, що знаходяться під егідою конкретного органу влади, відповідними обсягами інформації, потрібної для прийняття управлінських рішень, а також ступенем наближеності органу до кінцевого користувача послуг цього органу, тобто до окремого пересічного громадянина. Сьогодні вже ні в кого не викликає сумніву, що робота зі значними обсягами інформації, необхідність виконання при цьому величезної кількості рутинних дій, особливо при первинному вводі даних, неможлива, без впровадження сучасних інформаційних технологій з використанням персональних комп'ютерів та    телекомунікаційних засобів. На жаль, стан регіональної інформатизації залишає бажати значно кращого. Впадає в очі суттєва нерівномірність у поширенні комп'ютерної техніки, баз даних, телеко-мунікаційних мереж, програмних продуктів між регіонами, а також між галуззю управління та іншими галузями (цифрова нерівність). Так, за наявності в Україні  на 1.01.2003 року 888242 ЕОМ (зростання за три роки майже у 2 рази), є 4 регіони, де зосереджено близько половини усіх наявних комп'ютерів (м. Київ, Дніпропетровська, Донецька, Харківська області - відповідно 118945, 84592, 83891, 78005), у той час як у деяких областях кількість комп'ютерів не перевищує п'ятнадцяти тисяч, тобто у 5-10 разів менша (Волинська -14737, Закарпатська - 14257, Тернопільська - 13811, Чернівецька -12071). Слід зазначити, що, незважаючи на постійне зростання в усіх регіонах загальної кількості комп'ютерів, співвідношення між наявними комп'ютерними парками розвинутих і відстаючих регіонів зберігається вже понад п'ять років. Викликає занепокоєння також стан комп'ютеризації галузі регіонального управління - близько 14% від загальної кількості, хоча й у цій сфері є розвинуті напрямки, наприклад, підрозділи соціального захисту, податкової служби, правоохоронних органів, що мають у своєму розпорядженні розвинуті комп'ютерні мережі, які підтримують постійний інформаційний зв'язок як з центром, так і з низовими структурами. На жаль, цього не можна сказати про більшість обласних державних адміністрацій, не кажучи вже про районні.
Можливості розвитку мереж зв'язку та нових технологій значною мірою залежать від розвитку первинної мережі зв'язку на базі волоконно - оптичних ліній. На сьогодні Україна практично завершила будівництво цифрової первинної мережі зв'язку загального користування на міжнародному та міжміському рівнях. Організовані міжнародні цифрові переходи з усіма сусідніми країнами, у тому числі з країнами СНД, що дозволило забезпечити реорганізацію схеми зовнішнього зв'язку за міжнародними принципами. Організовано цифрові канали зв'язку з усіма обласними центрами України. В результаті питома вага цифрових каналів зв'язку досягла майже 50 відсотків, а на міжнародних напрямах - 98 відсотків.
Завдяки існуючій мережі магістральних ліній зв'язку на національних та міждержавних ділянках з Росією, Білоруссю, Молдовою, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Італією та Туреччиною наша країна зараз пропускає транзитний трафік на Європу з інших країн.
Створення національних електронних інформаційних ресурсів є дуже важливою тенденцією сучасних інформаційних технологій. В електронних базах даних на магнітних носіях зосереджується найбільш актуальна науково-технічна, економічна, соціальна і управлінська інформація. На їх основі будуються системи підтримки управлінських рішень.
Дуже важливим елементом інформаційного середовища є геоінформаційні системи (ГІС). Системи забезпечують зберігання і відображення у картографічній формі об'єктів, для яких визначальним визначення їх точного розташування на місцевості і прив'язки до реальних орієнтирів. Для кожного об'єкту в базі даних повинні зберігати його семантичні характеристики і класифікаційні ознаки для зв'язку з базами даних інших інформаційних систем. Встановлено, що понад 50% усіх геоінформаційних систем світу стосуються муніципальних об'єктів.
       Як уже зазналось, парк наявних засобів обчислювальної техніки в Україні складає близько 700 тисяч, хоча за експертними оцінками з урахуванням комп'ютерів, що знаходяться у приватній власності громадян, та підприємств, що не охоплені статистичною звітністю, цей парк досягає понад 1,5 млн комп'ютерів. Щоденно цей парк в Україні збільшується у середньому на 5 тис комп'ютерів. Основна частина комп'ютерів використовується у режимі локального автоматизованого робочого місця, і лише близько 10-12% комп'ютерного парку  об'єднані в локальні і корпоративні обчислювальні мережі, у тому числі з виходом в Іntегnet.
Процес інформатизації регіонів з метою удосконалення управління їх життєдіяльністю має рухатися у напрямку першочергової комп'ютеризації органів державної виконавчої влади та міського самоврядування, причому процес повинен управлятися зверху - вниз, оскільки, наприклад, керівник окремо взятої області чи району не відповідає за стан справ на сусідній території, тому, якщо підходити до цього питання з загальнодержавної точки зору, маючи на меті створення державної інформаційно-аналітичної системи, проблема вирівнювання загального стану інформатизації усіх областей є завданням центральних органів, а суцільна інформатизація регіону має стати турботою керівників цієї області.
Сучасне цивілізоване ефективне управління усіма сферами життєдіяльності регіону вимагає наявності трьох найважливіших компонентів, а саме:
- оптимальної організаційної структури;
- ефективного економічного механізму управління;
- автоматизації процесів збирання, зберігання і обробки інформації інформатизація).
Організаційна структура органів державної виконавчої влади постійно удосконалюється у ході адміністративної реформи і орієнтовно визначається «Примірними переліками структурних підрозділів обласних та районних державних адміністрацій», який затверджується Кабінетом Міністрів України. Оскільки виконавчі органи місцевого самоврядування у рамках делегованих їм повноважень виконавчої влади вирішують практично такі самі проблеми життєзабезпечення населення, що й держадміністрації, то об'єктивна необхідність зумовлює, що структура виконавчих органів місцевого самоврядування майже повну повторюваність структур держадміністрацій.
Економічні механізми розробляються й удосконалюються у ході економічної реформи. Cкладність задач управління економікою і відповідна кількість персоналу зростає швидше, ніж сама економіка. З метою стримування нескінченного зростання чисельності апарату управління на перший план виходить проблема інформатизації діяльності керівників та фахівців органів управління.
Питання автоматизації збирання, зберігання, транспортування, обробки та використання інформації у сфері адміністративного управління регіоном розглядаються у цій роботі.
Ідея створення загальнодержавної інформаційної системи, яка об'єднувала б усі бази даних територіально розподілених (тобто регіональних) інформаційно-обчислювальних центрів була висунута ще академіком В.М.Глушковим, але ця ідея на кілька десятиліть випередила свій час. Адже тодішній стан розвитку обчислювальної техніки, коли використовувались дорогі, складні і ненадійні ЕОМ серії ЄС, відсутність персональних обчислювальних машин, потужних телекомунікаційних мереж, а також суперцентралізована адміністративно-управлінська система тодішнього СРСР, коли рішення, навіть з суто місцевих питань, приймалися на найвищому рівні, орієнтування на потужні обчислювальні центри з обмеженим доступом кінцевих користувачів, складність програмних продуктів тощо не дозволили створити реально діючої системи. На нинішньому етапі розвитку держави, суспільства, науки і техніки створені усі передумови для реалізації ідей В.М.Глушкова на сучасному науково-технічному рівні. Цими передумовами є і значне зростання парку обчислювальної техніки, з переважним використанням персональних ЕОМ, і бурхливий розвиток телекомунікацій та інформаційних технологій, і наявність високого інтелектуального потенціалу вчених та фахівців у галузі телекомунікацій, обчислювальної техніки та інформатики.
Управління життєдіяльністю регіону (під терміном «регіон» тут і далі будемо розуміти будь-яку одиницю адміністративно-територіального устрою держави, у тому числі муніципальні структури) в сучасних умовах практично неможливе без урахування та узгодження усього розмаїття факторів, що впливають на стан життєзабезпечення, тобто без використання повної (багатоаспектної), достовірної, актуальної та своєчасної інформації.
Впровадження комп'ютерних технологій в регіональне управління розпочалося наприкінці 70-х років минулого століття, але ще й до сьогодні має ознаки хаотичності, бо за відсутності достатнього державного регулювання та управління цим процесом він цілком залежить від особистості керівника того чи іншого регіону. Відсутність централізованої координації і методологічної підтримки процесу регіональної інформатизації неминуче призводить по-перше, до розробки та впровадження безлічі позасистемних (і в той же час дублюючих аналогічні розробки в інших регіонах) проектів, які в подальшому, можуть не вписатися в регіональну систему вищого рівня, або в загальнодержавну систему, а, по-друге, до значних витрат місцевого бюджету, які у кілька разів перевищують реальні потреби для вирішення цих питань.
У 1995 році вперше в Україні було започатковано розробку комплексного типового проекту «Системи Інформаційно - Аналітичного Забезпечення (СІАЗ) регіональних органів державної виконавчої влади та управління». Актуальність поставленої проблеми підвищується в умовах структурної перебудови системи економічного управління і перенесенням значної частини функцій управління економічними, а особливо соціальними процесами на рівень регіонів.
Практична діяльність у вирішенні цієї задачі пов'язана з утворенням в регіонах відповідної бази для проведення державної політики інформатизації та передбачає поетапне формування єдиного інформаційного простору держави шляхом створення інфраструктур інформатизації регіонів, об'єднання регіональних інфраструктур на державному рівні. До складу інфраструктури інформатизації регіону входять бази та банки даних загального користування, бази даних обмеженого доступу, регіональні телекомунікаційні мережі, системи адміністрування інформаційних ресурсів, моніторингу, маркетингу та сервісу. Створення кожного з перелічених елементів інфраструктури пов'язане з розробкою та реалізацією відповідних проектів у складі державних, регіональних, муніципальних та галузевих програм інформатизації. При цьому науково-методичне та фінансове забезпечення проектів регіональної інформатизації має здійснюватися у рамках Національної програми інформатизації (НПІ) на основі типізації об'єктів та процесів інформатизації та впровадження, насамперед, системостворюючих елементів у складі типової системи інформаційно-аналітичного забезпечення регіональних органів управління, таких, наприклад, як регіональна телекомунікаційна мережа, інформаційний паспорт регіону, розподілений регіональний банк даних з єдиною системою класифікації і кодування, що забезпечують процес інтеграції та доступу до інформаційних ресурсів регіону.
До останнього часу одним з основних чинників прийняття недостатньо обґрунтованих, а тому й недостатньо ефективних управлінських рішень, є слабкість інформаційно-аналітичної підтримки  цих рішень.  Більшість  існуючих комп'ютерних систем  носить  функціонально-орієнтований характер, що не дає можливості проведення глибокого аналізу різнопланових даних на усьому просторово-часовому інформаційному полі регіону, а за відсутності системної інтеграції усіх інформаційних ресурсів регіону та відповідної форми їхнього відображення на всіх рівнях управлінської ієрархії спричиняється до недостатньо ефективного їх функціонування. Однією з найважливіших задач цієї системи має бути створення умов для ефективної взаємодії місцевих державних адміністрацій з територіальними підрозділами міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, як це передбачено Указом Президента України від 5.11.96 р. №1035/96.
Основні завдання СІАЗ відповідають структурі розділів НПІ, де заплановані до розробки та реалізації в регіонах кілька десятків проектів за такою тематикою:
створення системи регіональних та міжрегіональних комплексів інформатизації,
    інформатизація діяльності центральних органів державної влади;
    формування національної інфраструктури інформатизації;
    інформатизація діяльності органів державної влади, включаючи місцеві;
створення та впровадження в центральних органах виконавчої влади та обласних  
держадміністраціях системи підтримки прийняття рішень з проблем макроекономічного розвитку країни і розвитку ринку.
     Концепція створення СІАЗ передбачає можливість інтеграції регіональних інформаційних ресурсів на загальнодержавному рівні, тому розробка та впровадження типового проекту СІАЗ призведе до значного підвищення загального рівня інформатизації кожного регіону і держави в цілому, по-перше, за рахунок обіймання усієї території країни множиною географічно розподілених, але інформаційно, функціонально та адміністративно пов'язаних між собою об'єктів інформатизації (територіальних органів влади та управління), по-друге, за рахунок формування ринку збуту для вітчизняних виробників конкурентоспроможної продукції (прикладних програмних продуктів, технічних засобів, послуг у галузі інформатизації та телекомунікацій), і, по-третє, за рахунок створення передумов і елементів інфраструктури для формування єдиного інформаційного простору України, Національного банку комп'ютерної інформації і входження України у світовий інформаційний простір.