Усі  райони Закарпаття, окрім Рахівського, забезпечуються природним газом, кілька з них – повністю газифіковані. Торік споживачам краю було подано більше блакитного палива, ніж у 2007-му, що пояснюється подальшою газифікацією області. Протягом 2008-го додатково газифіковано 24 населені пункти.

 

Маємо газ, але – небагато...

– Незважаючи на кризу, газифікація сіл і селищ області триває, – розповідає начальник головного управління економіки облдержадміністрації Віктор Погорєлов. – Однак у структурі споживання газу відбуваються зміни. Скажімо, менше цього палива використовують підприємства теплокомуненергетики, що пояснюється переведенням на автономне опалення бюджетних установ та побутових споживачів. На жаль, це  не завжди здійснюється з урахуванням пропускної можливості газових мереж, особливо – внутрібудинкових.
На Закарпатті останніми роками тривають роботи з пошуку та введення в дію нових родовищ природного газу. Втім, особливо пишатися наявністю власного блакитного палива наразі передчасно. Запаси чотирьох розвіданих у краї родовищ газу становлять тільки 0,25% від загальних запасів України. А експлуатуються тільки два родовища – Солотвинське і Руськокомарівське. Видобуток газу зі Станівського родовища припинений у зв'язку з винесенням значної кількості пластової води, а з Королівського – через низьку калорійність газу.
Пошукові роботи проводяться на 7 площах. Спеціальними дозволами тут володіють два газовидобувні підприємства – ЗАТ "Тисагаз" та ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України". Вони шукають газ у Великоберезнянському, Рахівському, Іршавському, Мукачівському, Хустському, Тячівському та  Виноградівському районах. На результативності робіт позначається нестача коштів. Дається взнаки і те, що помітно обмежила свої роботи Берегівська геологорозвідка.
Усі газові родовища області віднесені до важковидобувних. У паливі знаходиться завищений вміст азоту та вуглекислого газу. Експлуатація Руськокомарівського, Станівського та Королівського родовищ є низькорентабельною через незначні запаси, низьку проникливість газоносних пластів, некондиційність газу. Тому він потребує змішування з паливом, яке знаходиться у газових мережах. Отож з огляду на розвідані запаси газоносних родовищ, якість газу та потреби населення області можна говорити тільки про часткове забезпечення краю "своїм" блакитним паливом.

 

Буре вугілля також гріє

Фінансова криза змусила більшЗАКАРПАТТЯ ШУКАЄ АЛЬТЕРНАТИВНІ ВИДИ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ пильно придивитися і до родовищ бурого вугілля, яке використовується як енергетична сировина і добриво, що поліпшує структуру ґрунтів, містить численні мікроелементи. В області є кілька родовищ цього вугілля. Скажімо, на околиці с. Новоселиця Іршавського району на поверхню виходить Ільницьке родовище, потужність якого – від 0,9 до 1,8 метра. Розробку покладів відкритим способом (до глибини 30 м) здійснює ТОВ "Лігніт".
Буре вугілля знаходиться також на околиці сіл Великий Раковець Іршавського, Лохово Мукачівського, Крива Хустського районів. А на Берегівщині (с. Бігань) розташоване єдине в Україні родовище германієвмісних лігнітів. Родовище цих корисних  копалин залягає у найсприятливіших гірничо-технічних умовах, може розроблятися штольнями.

Дрова, брикети, пелети...

І, нарешті, Віктор Погорєлов називає традиційний для Карпат спосіб отримання енергії – спалювання деревини. Горяни споконвіків вдавалися до нього: благо, довкола ліси. Правда, настав час, коли ці ліси треба берегти від надмірного вирубування, у т. ч. і несанкціонованого. Отож підприємливі люди звернули увагу на відходи деревообробного виробництва, зокрема на великі звалища тирси на численних пилорамах. В області з'явилися перші підприємства, які виготовляють і реалізують населенню й бюджетним установам (навіть за кордон продають) паливні брикети, пелети тощо. Певну кількість (до 50%) енергетичних відходів підприємства використовують також для власних потреб, що дає змогу щороку заощаджувати понад 20,5 млн. кубометрів природного газу.
Для отримання енергії на Закарпатті деревину (у т. ч. й відходи) спалюють неорганізовано (в лісі, на звалищах і т. ін.), у побутових печах (дрова), у побутових та промислових котлах, газогенераторних установках,  піролізних агрегатах для отримання деревного вугілля. Питома енергетична здатність деревини залежить від її вологості та твердості (густини).
Ринок дров, брикетів, пелет необмежений. Зі збільшенням ціни на альтернативні джерела енергії можна очікувати, що попит на брикети й пелети зросте як в Україні, так і за кордоном. Тому Закарпаття може стати помітним "гравцем" на цьому енергетичному ринку. Згадана діяльність здатна підвищити зайнятість населення, доходи та надходження до бюджету, а також попит на вироблене в Україні устаткування для переробки відходів на енергетичні потреби. Кількість сировини можна збільшити за рахунок використання садово-паркових відходів та вживаної деревини.
– Утім, є тут і деякі проблеми, – зізнається Віктор Погорєлов. – Приміром, обладнання для виготовлення брикетів та пелет вітчизняного виробництва малопотужне і некомпактне. Крім того, слабо розвинута лісова інфраструктура, що не сприяє збільшенню обсягів заготівлі і ускладнює транспортування подрібнених лісосічних відходів з лісу до котелень.
На наступні кілька років в області передбачено використання відходів деревини в бюджетних установах і закладах, на що з різних джерел фінансування потрібно до 100 млн. гривень. На увагу заслуговують, зокрема, пропозиції Тячівської райдержадміністрації щодо опалювання значної кількості бюджетних установ з використанням відходів деревини за технологією згоряння без доступу повітря (піролізний метод).
– Словом, – каже на завершення Віктор Погорєлов, – в умовах кризи всі альтернативні засоби енергозабезпечення прийнятні. Благо, маємо трохи свого газу, вугілля (нехай і бурого), чималі обсяги відходів лісозаготівлі і деревообробки. Застосувавши ці ресурси, заощадимо значні обсяги енергії, яка подається переважно з-за меж області. Наша економіка нині, як ніколи, має бути економною, раціональною й енергоощадливою.

 

Сава СЛАВЧУК