Обласний центр народної творчості — державний регіональний методичний заклад, який координує діяльність культосвітніх установ із соціально-культурного і духовного розвитку, творчості і дозвілля трудящих на основі ініціативи, самодіяльності і всебічного прояву обдарувань кожної людини.
Галузевий методичний заклад створений як поліфункціональна технологічна ланка, що сприяє трансформації загальнодержавних завдань культурної політики у предметно виражену практичну діяльність.

Директор Закарпатського обласного центру народної творчості - Рудейчук Володимир Васильович

 

Етапи становлення

1. У листопаді 1945 р. розпочав діяльність як Закарпатський обласний Будинок народної творчості (12 працівників, директор — народний художник України Коцка Андрій Андрійович).
2. У квітня 1980 р. реорганізований у Закарпатський обласний науково-методичний центр народної творчості і культурно-освітньої роботи (38 працівників, директор — заслужений працівник культури України Поляк Василь Степанович).
3. У січні 1992 р. реорганізований у Будинок народної творчості Закарпаття, а у червні 1997 р. — в Закарпатський обласний центр народної творчості (25 працівників, директор Кобаль Василь Васильович).
4. Нині Закарпатський обласний центр народної творчості (26 працівників, директор Рудейчук Володимир Васильович).

 

Основні функції і завдання

– соціокультурна і просвітницька діяльність з метою активізації громадськості і залучення широких верст населення для вирішення державної політики в галузі культури і просвіти, духовного зростання і гуманізації українського суспільства, ствердження загальнолюдських цінностей;
– налагодження систематичного інформаційного моніторингу щодо розвитку культурно-дозвіллєвої і просвітницької діяльності як у цілому в області, так і в межах окремих регіонів, накопичення банку фундаментальних і оперативних інформаційно-технічних відомостей, забезпечення їх вільною циркуляцією на території області та поза її межами;
– реалізація ідей створення державного кадастру культурного надбання: накопичення науково-систематизованої інформації та матеріалів про культурні феномени, явища, дії у сфері культурно-дозвіллєвої і просвітницької діяльності;
– наукові дослідження соціально-культурної діяльності, вивчення громадської думки щодо проблем культурної політики;
– підготовка інформації та прийняття науково-обґрунтованих управлінських рішень;
– формування культурно-просвітницьких програм, участь у їх реалізації;
– підготовка і проведення обласних і міжрайонних семінарів-практикумів та конференцій із питань культурної політики та методології соціокультурної діяльності клубних закладів.

 

Принципи діяльності

– партнерство з різними громадськими об’єднаннями;
– творче використання функціональних засобів і методів просвітницьких виховних і розважальних інституцій та засобів масової інфраструктури;
– науковий підхід (використання досягнень педагогіки, психології, соціології, мистецтвознавства, естетики, теорії управління);
– зв’язок традицій із новаторством у культурно-просвітницькій діяльності;
– послідовність і систематичність;
– добровільність участі в соціокультурній діяльності;
– диференційований підхід до різних категорій населення;
– колегіальність керівництва.