Природокористування

 

Земельні ресурси та земельні відносини

Територія області становить 1275,3 тис.га, або 2,1 відс. від території України. За рельєфом область ділиться на три зони: Закарпатська низина, передгір'я, гірська частина.
З врахуванням особливостей області, її малоземелля та специфіки гірських і низинних районів, в області розроблено комплекс заходів, спрямованих на оперативне та якісне проведення земельної реформи на селі, розроблено Регіональну програму земельної реформи в Закарпатській області на 2006-2012 роки.

 

За станом на 1 грудня 2009 року у напрямі здійснення земельної реформи:
• 122332 громадян в області набули право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом. Із 121910 власників сертифікатів замінили їх на державні акти 111856 громадян, що складає 91,8 відсотка. Громадянам вручено 96106 державних актів;
• за станом на 01.10.09 р. 445179 громадян реалізували своє право на отримання 708682 земельних ділянок у приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва. Виготовили державні акти на право власності на земельні ділянки 174909 громадян;
• у 79 відс. населених пунктів області проведена грошова оцінка земель. Відповідно до Регіональної програми земельної реформи в Закарпатській області на 2006-2012 роки, із обласного бюджету (субвенції обласного державному) на проведення грошової оцінки земель населених пунктів на 2009 рік виділено кошти в сумі 550 тис. гривень. За ці кошти здійснюється грошова оцінка земель 48 сільських населених  пунктів  у чотирьох  районах  області. За рахунок місцевих бюджетів  за     11 місяців цього року виконані роботи по грошовій оцінці земель 68 населених пунктів на суму 914,0 тис. грн. (Берегівський, Міжгірський, Мукачівський, Тячівський та Хустський райони);
• від продажу земель несільськогосподарського призначення до бюджетів усіх рівнів надійшло 48,2 млн. грн., що складає 49,6 відс. річного плану. За підсумками 11 місяців 2009 року найбільше коштів від продажу надійшло у містах Мукачево - 10,4 млн. грн. (план виконано на 44,8 відс.), Ужгороді – 7,1 млн грн. (52,1 відс.), Хуст – 6,1 млн. грн.       (46,8 відс.) та у Мукачівському – 3,4 млн. грн. (88,3 відс.), Ужгородському – 3,1 млн. грн. (37,1 відсотка). При цьому план по надходженню коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення виконано лише у Хустському – 149,7 відс. (1,7 млн. грн.) районі та у місті Берегово 121,4 відс.(4,0 млн. гривень).
• за результатами аукціонів, проведених впродовж 11 місяців 2009 року, в області продано 140  земельних ділянок загальною площею 20,4 га, вартість продажу яких становить 12,5 млн. гривень.  Середня вартість продажу одного квадратного метра земельних ділянок несільськогосподарського призначення  проданих у власність шляхом аукціону за звітний період становить 145,6 гривень.

 

Основні проблемні питання:

• відсутність коштів у місцевих бюджетах на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва;
• на сьогоднішній день на спеціальних рахунках від втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва накопичилась значна сума коштів, яка не використовується у зв’язку з обмеженим переліком  їх цільового використання;
• звільнення від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва юридичних осіб у разі використання земельних ділянок для розміщення сміттєзвалищ, сховищ побутових відходів;
• відсутність встановленої форми державного акта права комунальної  власності на землю. Відповідно до ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України право власності посвідчується державним актом. Ст. 14 Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності” визначає, що форму державного акта  затверджує Кабінет Міністрів України, тому необхідно прискорити дане затвердження.
Основні завдання на 2010 рік:
• інвентаризація земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення. Для проведення інвентаризації земель населених пунктів  планується використати 1004,0 тис.грн.: з них 702,0 тис.грн. – державний бюджет, 302,0 тис.грн. – місцевий бюджет; а для  інвентаризації земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів – 1679,0 тис.грн.: з них 1178,0 тис.грн. – державний бюджет, 501,0 тис.грн. – місцевий бюджет;
• проведення розмежування земель державної та комунальної власності на площі 314279 га на загальну суму 3638,0 тис.грн.: з них 2801 тис.грн. – державний бюджет, 837 тис.грн. – місцевий бюджет;
• проведення картоскладальних робіт. Науково-технічною регіональною програмою розвитку топографо-геодезичної діяльності та картографування на території Закарпатської області на 2010 рік передбачено виконати роботи на суму 3452,0 тис.грн. на площі 270,0 тис.га., у тому числі за кошти: держбюджету – 1500 тис.грн; обласного бюджету 180,0 тис.грн.; місцевих бюджетів – 1022,0 тис.грн., та інших джерел –  750,0 тис.гривень;
• оновлення планово картографічних матеріалів в межах та за межами населених пунктів. Заплановано провести роботи на загальну суму 1285,0 тис.грн. у тому числі: за кошти місцевих бюджетів – 1285,0 тис.гривень;
• грошова оцінка земель населених пунктів: заплановано провести роботи на суму 1390,0 тис.грн.: з них 610 тис. грн. – обласний бюджет, 780 тис.грн. – місцевий бюджет. На проведення робіт по грошовій оцінці земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів необхідні кошти в сумі 2243,0 тис.грн., з них 748,0 тис.грн. – державний бюджет; 1495,0 тис.грн. - місцевий бюджет.
Виконання зазначених заходів дасть змогу створення якісної інформаційної бази для ведення державного земельного кадастру та отримання вихідних даних для справляння плати за землю і тим самим збільшення оподаткованої бази платежів в місцеві бюджети, створення сприятливого клімату та збільшення притоку інвестицій в розвиток економіки області. Крім того, це дасть можливість підвищення ефективності функціонування підприємств всіх галузей і форм власності за рахунок створення за допомогою інформації сприятливого бізнес-середовища в регіоні, розширення доступності інформаційних ресурсів для широкого кола споживачів та підвищення рекреаційної привабливості регіону, припинення права користування земельними ділянками, які використовуються не за цільовим призначенням, з порушенням земельного законодавства і встановлених вимог або ж нераціонально.

 

Кількісні та якісні критерії ефективності політики:

 

 

Ресурсне забезпечення:

Заходи щодо охорони земель та здійснення земельної реформи  потребують коштів за рахунок всіх джерел фінансування близько 17,8 млн. грн., зокрема:
• регіональна науково-технічна програма розвитку топографо-геодезичної діяльності та картографування на території Закарпатської області на 2005-2010 роки (орієнтовна сума на 2010 рік –3452,0 тис.гривень);
• регіональна програма земельної реформи  в Закарпатській областї на 2006-2012 роки (орієнтовна сума на 2010 рік – 14338,3 тис.гривень).

Лісові ресурси

Ліси за своїм призначенням та місце розташуванням виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах, тому раціональне використання лісових ресурсів області є одним із основних завдань економічної політики органів місцевої влади та органів місцевого самоврядування.
Площа земель лісового фонду Закарпаття складає 54,2 відсотка. Із загальної площі лісів 48 відс. складають експлуатаційні ліси. Всі ліси області знаходяться у державні власності та розподілені між постійними користувачами земельних ділянок лісового фонду де: 71,5 відс. – знаходиться в постійному користуванні Державного комітету лісового господарства; 10,9 відс. − Головне державне спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Закарпатагроліс” (Міністерство аграрної політики України); 1,4 відс. − Ужгородське військове лісництво (Міністерство оборони України); 0,5 відс. - Закарпатський лісотехнікум (Міністерство освіти і науки України); 11,4 відс. – заповідні зони, парки підпорядковані Мінекоресурсів; 4,6 відс. – землі запасу органів місцевого самоврядування.
Основна частина обсягів продукції та послуг лісового господарства припадає на лісозаготівлю. За 9 місяців 2009 року її обсяги у порівнянні до відповідного періоду минулого року знизились на 12 відс. і склали 567,7 тис.м3, із яких 220,7 тис.м3 (38,0 відс. від загальної заготівлі) − деревина одержана від рубок, пов’язаних із веденням лісового господарства. Ділова деревина в загальних обсягах заготівлі складає близько 48,0  відсотків.
Обсяг реалізації продукції знизився на 4 відс. у порівняні з відповідним періодом минулого року і становив 121,2 млн.гривень. У структурі реалізації продукції переважала деревина у круглому вигляді (95,0 відсотки).
Лісовідновлення за 9 місяців 2009 року проведено на площі 2232 га (101,0 відс. від планових обсягів). Крім цього створено 50 га  нових лісових насаджень.
Витрати на ведення лісового господарства склали 56,1 млн.грн., у порівнянні з минулим роком скоротились  на 48,9 відсотка.
Надходження до бюджетів усіх рівнів склали 25,4 млн.грн. що на 36 відс. меньше плану.
Лісовий комплекс Закарпатської області має значну сировинну базу продукції побічного користування лісом. В цілому на території лісогосподарських підприємств та природно-заповідному фонду області зосереджено лісових угідь з білими грибами понад 10,5 тис.га, біологічний і експлуатаційний запаси яких при середній врожайності складають відповідно 660 т і 330 т; малинники складають площу в 6,5 тис.га, ожинники – 13 тис.га, чорничними – понад 2 тис.га (з експлуатаційним запасом відповідно 1000 т, 1300 т, і 647 т).
Мисливське господарство області як складова частина побічного користування лісом надає можливість отримання цінних харчових продуктів, трофеїв, ведення мисливського собаківництва, розвитку мисливського стрілкового спорту та задоволення потреб населення у полюванні. Існуючі в області структури мисливського господарства не в повному обсязі виконують покладені на них функції по профілактиці мисливських угідь від зоонозних захворювань, забороні випасу великої рогатої худоби у відтворюючих ділянках, створення біотехнічних комплексів, організації відтворюючих вольєрів для диких тварин, тощо.
Не використовується цінна сировина дарів лісу виробничими потужностями підприємств переробної і харчової промисловості області (обсяги заготівлі недеревних продуктів лісу використовується в межах 30 відс.) На внутрішньому ринку практично відсутні екологічно чисті березові, шипшинові та інші ягідні натуральні соки та напої, вироби з грибів, фруктові та овочеві порошки з вичавок та не стандартної сировини для кулінарних та кондитерських виробів.

 

Основні проблемні питання:

• відсутність правових та економічних механізмів стимулювання запровадження природозберігаючих технологій або їх елементів;
• низький рівень спрямування інвестиційних коштів в розвиток виробничої бази для організації збору та переробки природних лісових ресурсів місцевого значення (грибів, ягід, лікарської сировини тощо);
• недосконала нормативно-правова база щодо ведення лісового господарства та лісових відносин;
• фінансування з державного бюджету не забезпечує проведення заходів із ведення лісового господарства, передбачених лісовпорядкуванням;
• в структурі витрат висока частка (35 відс.) послуг підрядників;
• низька, порівняно з іншими виробничими витратами, питома вага витрат на утримання лісової дорожньої мережі (1,2 відс.);
• слабка адаптованість транспортної бази для потреб лісового господарства;
• недосконалий розвиток мисливського господарства.

 

Основні завдання на 2010 рік:

• розроблення організаційно-економічного механізму раціонального використання лісосировинної бази області, спрямування інвестиційної політики області на залучення інвестицій в розвиток виробничої бази для організації збору та переробки природних лісових ресурсів місцевого значення (грибів, ягід, лікарської сировини тощо);
• досягнення балансу інтересів власників лісів, суб’єктів господарювання та місцевого населення;
• збереження та нарощування екологічного та ресурсного потенціалу лісів, підвищення їх продуктивності та цінності шляхом створення лісових насаджень в обсягах, що перевищують їх вирубування;
•  забезпечення регіональної прикордонної співпраці з метою координації дій щодо обмеження чисельності шкідників лісу, наслідків стихійних лих, лісових пожеж тощо;
•  удосконалення роботи по реалізації необробленої деревини на внутрішньому ринку для забезпечення потреб переробних підприємств області в лісосировині;
• впровадження природозберігаючих технологій при заготівлі та вивезенні деревини;
• розвиток мережі лісових доріг (до 2010 року планується розширити мережу лісовозних доріг з твердим покриттям до 10 км на 1000 га лісового фонду регіону);
• створення конкурентних засад формування послуг лісовому господарству приватними підприємствами і підприємцями;
• запровадження системи еколого-освітніх та навчально-виховних заходів;
• профілактика мисливських угідь від зоонозних захворювань та створення біотехнічних комплексів на базі всіх мисливських господарств області;
• будівництво відтворюючих вольєрів та обмеження випасу великої рогатої худоби у відтворюючих ділянках;
• внесення пропозиції із вдосконалення нормативно-правової бази мисливського господарства.

 

Кількісні та якісні критерії ефективності політики:

 

 

Ресурсне забезпечення:

Заходи щодо ведення лісового господарства потребують коштів з усіх джерел фінансування в обсязі 165,0 млн. грн., в т.ч. з державного бюджету в обсязі 40,0 млн. гривень.
Реалізація державної цільової програми „Ліси України”. 

3.9.3 Мінерально-сировинні ресурси

На Закарпатті найбільш поширеними є будівельні корисні копалини та мінеральні води. Однак, поряд з ними є в наявності такі корисні копалини стратегічного значення, як золото, срібло, свинець, цинк та германій. Унікальними є  родовища цеоліту та перліту. Широко розповсюджені родовища кам’яної сировини для виготовлення облицювальних плит з мармурів світлих відтінків, сировини для виробництва скла, фарфору і фаянсу, різної сировини для металургії. Значна частина родовищ корисних копалин являються багатоцільовою сировиною. Придатність сировини для різних виробництв створює усі передумови для утворення на їх базі окремих самостійних експортоздатних напрямків промисловості краю.
Головною метою розвитку мінерально-сировинної бази області залишається забезпечення будівельними матералами будівельної галузі Закарпаття і внутрішнього ринку України фасованою мінеральною водою.
Поряд з цим актуальною є розвідка нетрадиційних для України, однак перспективних видів мінеральної сировини.
Основними надрокористувачами в області є підприємства приватної та державної форми власності.
На сьогодні Міністерством охорони навколишнього природного середовища видано 145 ліцензій на користування надрами Закарпатської області. З них 41 ліцензія – на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку, 104 ліцензії - на видобуток корисних копалин. Протягом 2009 року займатися розробкою родовищ мали право 90 підприємств-ліцензіатів, однак, фактично розробкою родовищ займалося лише 62 підприємства області.
Із 62 активних підприємств 10 - займається розробкою родовищ глини, 14 – каменю будівельного, 7 – каменю облицювального, 16 – мінводи, 5 - піску, по 3 - розробляють Сокирницьке цеолітове родовище, термальних вод, і по одному – бентонітових глин, каоліну, перліту і бурого вугілля.
У січні-вересні 2009 року в добувній галузі відставання рівня виробництва порівняно з відповідним періодом минулого року склало 21,3 відсотка. Зменшення виробництва у добувній галузі є наслідком спаду обсягів будівельних робіт, скорочення видобутку природного газу, будівельних корисних копалин.
У порівнянні з відповідним періодом 2008 року на 23,5 відсотка менше видобуто каменю будівельного, піску - на 60,5 відсотків менше, у 2 рази менше вироблено цегли будівельної, каменю облицювального вироблено на 49 відсотка менше. Причиною такої тенденції є  як зменшення обсягу робіт у будівельній галузі, де вищезгадані копалини є основними будівельними матеріалами (камінь бутовий, щебінь, піщано-щебенева суміш, пісок, цегла), так і частковою втратою попиту, а значить - ринку збуту.
По всіх інших видах продукції гірничовидобувних підприємств також спостерігається незначне зменшення об’ємів видобування.
Причиною спаду виробництва залишається кризова ситуація в економіці країни та низький рівень залучення іноземних та національних інвестицій у розвиток підприємств. 
За січень-вересень 2009 року підприємствами – надрокористувачами до бюджетів всіх рівнів сплачено 5,87 млн. грн. плати за надра, з яких 2,7 млн. грн. до місцевих бюджетів, що на 15 відс. більше відповідного періоду минулого року.
За останні роки в області досить повільно ведуться роботи по пошуку та введенню в експлуатацію родовищ природного газу.
У відповідності із Державним балансом запасів корисних копалин в Закарпатській області розвідано 4 родовища газу: Солотвинське, Русько-Комарівське, Станівське, Королівське.
Видобування природного газу проводиться тільки на 2 родовищах: Солотвинському родовищі - ДК „Укргазвидобування”, на Русько-Комарівському родовищі - ЗАТ „Тисагаз”. Здійснюються пошуки природного газу у Великоберезнянському, Виноградівському, Іршавському, Мукачівському, Рахівському, Тячівському та Хустському районах.
Протягом останніх років у всьому світі велику увагу приділяють практичному застосуванню природних цеолітовміщуючих мінералів, яких на Закарпатті є значні запаси.
Спеціальний дозвіл на видобуток цеоліту в області отримали 3 суб’єкти підприємницької діяльності: ВАТ „Закарпатнерудпром”, ДП „Сокирницький цеолітовий завод” та ДП „Закарпатський цеолітовий завод”.
Розвідані родовища каоліну цінні високою білизною (Берегівське родовище), а також високими пластичними властивостями (Квасівське і Мужієвське). Це дає можливість виготовляти керамічні вироби з каолінів без застосування сировини  інших регіонів. Вони можуть використовуватись не тільки у фарфоро-фаянсовій промисловості, але і як наповнювач при виробництві паперу та білого цементу. За січень-вересень 2009 року видобуток каоліну склав 12,2 тис. куб. м, що на 5 відс. більше відповідного періоду 2008 року.
Не розроблялися протягом 2009 року Біганьське родовище баритів (ТОВ „Закарпатська гірничовидобувна компанія” ДП „Штоєрман-Україна ГмбХ”).
Станом на 2009 рік видано 31 спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування родовищами мінеральних вод, з них 9 – на геологічне вивчення (у т.ч. дослідно-промислову розробку) та 22 – на експлуатацію.
За 9 місяців 2009 року  загальний  обсяг видобутку мінеральних вод склав на 12,8 відс.  менше  відповідного  періоду  минулого  року  (197,3  тис. куб. м  проти  226,4 тис.куб.м 2008 року).
Економічна криза не оминула заводи-ліцензіати та дрібні підприємства по розливу мінеральних вод. За підсумками ІІІ кварталів 2009 року, у пляшки  розлито 109,5 тис.куб.м. мінеральної води, що на 21,6 відс. менше відповідного періоду 2008 року. Як і в попередні роки спостерігається попит на фасовану мінводу, в основному, на внутрішньому ринку.
Поряд з цим, об’єм використаної мінводи для бальнеології майже не змінився, так за ІІІ квартали цього року використано 75,2 тис.куб.м проти 74,5 тис.куб.м  за відповідний період 2008 року.
Аналізуючи використання мінеральних вод санаторіями за 9 місяців цього року, хочеться відмітити  тенденційне покращення їх використання (у І кварталі 2009 року – на 4 відс. більше використано мінводи, за І півріччя - на 9 відс. більше). Причиною у 2009 році є як збільшення кількості осіб, які пройшли оздоровлення, так і ввід в експлуатацію нових оздоровчих комплексів та басейнів термальних мінеральних вод області.
Через відсутність ліцензії не використовується Гірськотисянське родовище, свердловина № 5-р Оленівського родовища, на 31,2 відс. використовується ділянка „Поляна Купіль” Полянського (ліцензіат ДП „Санаторій “Поляна”), на 36,6 відс. – Шаянського (ліцензіат ДП „Санаторій „Шаян”), лише на 2 відс. Сойминське (ліцензіат ДП „Санаторій „Верховина”) родовищ.
Поряд з цим експлуатація родовищ  залишається вкрай не ефективною. Такі родовища як Полянське, Свалявське, Синяк, Голубинське ліцензіатати використовують на 50-80 відс., а Драгівське – на 3 відс., Сойминське – на 0,45 відс., Дравецьке використовується лише на 0,21 відсотока.
Отже, область володіє значно більшими можливостями використання та виробництва мінеральних вод. Перспективним у зв’язку з цим залишається подальше розширення використання ресурсів питних, мінеральних та термальних вод, що відновлюються і є екологічно-безпечними при видобутку.

 Основні проблемні питання:
• негативні наслідки економічної кризи, що вплинули на зниження обсягів будівництва і зокрема виробництва будівельних матеріалів та загальну інвестиційну політику, на цей час є найважливішою проблемою на шляху розвитку гірничовидобувної галузі;
• занадто складна і довготривала процедура отримання спеціальних дозволів. Для багатьох діючих гірничодобувних підприємств області ситуація із надання спеціальних дозволів на користування надрами набула загрозливого характеру. Щорічна зміна і перезатвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (внаслідок чого період часу з початку року до дати затвердження постанови 2-3 місяці) є черговою перешкодою до продовження роботи діючих підприємств надрокористувачів і початку роботи нових;
• низькі інвестиції в модернізацію виробництва, застаріле обладнання (знос 50-70 відс.) відповідно – невисока конкурентноздатність продукції, якість якої не відповідає сучасним вимогам та не спроможність забезпечити потреби у будівельному матеріалі власну область;
• велика кількість непродовжених ліцензій та підприємств-ліцензіатів, які не проводять розробку родовищ корисних копалин;
• дефіцит спеціалістів з ведення гірничих робіт, що відображається і на якості використання надр;
• обмежені обсяги інвестицій у розвідку та розробку родовищ корисних копалин і проведення геоекологічних робіт;
• значна кількість земельних ділянок на яких знаходяться родовища корисних копалин розпайовано та забудовано - цей процес хаотично продовжується у багатьох районах;
• самовільні розробки родовищ корисних копалин та високий рівень порушень природоохоронного законодавства при експлуатації родовищ.

Основні завдання на 2010 рік:
• ініціювання перед центральними органами влади внесення змін до законодавства України щодо делегування повноважень із надання спеціальних дозволів на право користування корисними копалинами місцевого значення місцевим органам влади за погодженням з територіальними управліннями охорони навколишнього природного середовища і Держгірпромнагляду;
• розробка і затвердження Програми використання корисних копалин Закарпаття строком до 2015 року;
• структурна перебудова галузі у напрямку нарощування випуску конкурентноспроможних місцевих матеріалів, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій;
• розробка нових та використання безпечних технологій видобутку та переробки сировини, комплексне використання надр;
• розширення використання ресурсів прісних, мінеральних та термальних вод;
• розширення використання мінерально-сировинної бази за рахунок розробки родовищ, які мають державне значення і можуть бути привабливі для інвесторів, зокрема:
- германій (Біганське родовище);
- цеоліти (Сокирницьке, Водицьке, Липчанське родовища);
- бентоніти (Горбківське, Ільницьке, Вишківське родовища);
- перліти (родовища Фогош, Ардівське, Шиной-Варна);
- лігніти (Ільницьке родовище).
• сприяння залученню інвестицій у діючі підприємства та нові напрямки добувної галузі шляхом розробки інвестиційних пропозицій по конкретним родовищам корисних копалин;
• посилення державного контролю за раціональним використанням надр, виконанням особливих умов спеціальних дозволів на користування надрами, вимог програм робіт (бізнес-планів), проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин;
• забезпечення державного фінансування планового обсягу регіональних досліджень пошукових та пошуково-оцінюючих робіт Закарпатської геологорозвідувальної експедиції.

 

Кількісні та якісні критерії ефективності політики:

 

 

Ресурсне забезпечення:

Заходи щодо розвитку мінерально-сировинної бази потребують коштів з усіх джерел фінансування, в тому числі з держбюджету на геолого-розвідувальні  роботи.