ТРИ КАТАСТРОФІЧНІ ПАВОДКИ – ЗА ОДНЕ ДЕСЯТИЛІТТЯ

Збитки могли бути значно меншими...

 

 Своєрідним іспитом для об'єктів протипаводкового захисту, збудованих, реконструйованих чи просто укріплених на Закарпатті впродовж останнього десятиліття, стала цьогорічний липневий паводок. Вона, як і стихійні лиха 1998 та 2001 років, завдала нашому краю чималої шкоди. Найбільше потерпіли Рахівський, Тячівський, Хустський райони, дещо менше – Міжгірський, Свалявський, Берегівський, Великоберезнянський та Ужгородський. Зруйновано і пошкоджено 129 мостів, 14 з них – автомобільні, пошкоджено 67 км автодоріг, зруйновано 26 км берегоукріплень, пошкоджено 1323 житлові будинки та 11 об'єктів соцкультпобуту й освіти, під водою опинилися тисячі гектарів сільгоспугідь. У кількох місцях відбулися зсуви ґрунту, довелось відселити близько 800 чоловік. На щастя, обійшлося без жертв.  За попередніми оцінками, загальні збитки сягають 163,7 млн. гривень.
 – Шкода від паводка 1998 року перевищила 800 мільйонів гривень, – згадує голова обласної державної адміністрації Олег Гаваші. – Цьогорічна ж стихія завдала нам збитків у п'ять разів менше, хоча водний удар цього разу був сильніший. Переконаний, область врятувало те, що протягом останніх років було здійснено значний обсяг протипаводкових робіт. Якби всі протипаводкові програми і заходи фінансувалися у повному обсязі, то шкода від цьогорічної стихії була б у десятки разів меншою. Правду кажуть у народі: скупий платить двічі...
  Взагалі-то паводки на Закарпатті – не рідкість. Вони повторюються тут раз у три-вісім років. За підрахунками спеціалістів, сумарні збитки від великої води  за попередні двадцять років становлять майже 5 млрд. гривень. Особливо "плідним" що цього виявилось останнє десятиріччя, впродовж якого сталися три катастрофічні  повені – у  листопаді 1998-го, березні 2001-го і липні 2008-го. Ризик підтоплення існує і в інших державах, розташованих у басейні річки Тиса, що потребує  міжнародної координації дій. З огляду на це у 2001-році було започатковано роботу Водного форуму басейну річки Тиса за участі п'яти країн – Румунії, Словаччини, Сербії, Угорщини та України.
  Згодом в Україні розробили Програму комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиса у Закарпатській області на 2002-2015 роки, реалізація якої дозволить захистити від стихії 500 населених пунктів, 2600 виробничих об'єктів, 200 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. В області визначено понад 50 потенційно небезпечних ділянок, де існує загроза підтоплення населених пунктів. На виконання цієї державної програми потрібно 2,4 мільярда гривень. Вона передбачає також створення єдиного протипаводкового комплексу та прогнозування повеней і зон затоплення, оперативне оповіщення всіх учасників водогосподарського комплексу басейну р. Тиса про загрозу виникнення і проходження паводків, а головне – активне управління паводковим стоком шляхом здійснення організаційних та інженерних заходів на водозбірній площі, чого досі не було у жодній із протипаводкових програм по Закарпатській області.
  Зменшенню збитків в області сприяла і наявність спільної українсько-угорської автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи /АІВС/  "Тиса", центр якої знаходиться у приміщенні Закарпатського облводгоспу. Вона дозволяє здійснювати автоматизований моніторинг гідрологічної та метеорологічної ситуації у басейні кількох закарпатських рік, вчасно сповіщати населення про наближення біди. Роботою АІВС зацікавилися і в сусідніх прикарпатських областях, підключитися до неї виявляють бажання і Словаччина та Румунія.

 

ЛІСІВНИКИ СВОЄЇ ВИНИ НЕ ВИЗНАЮТЬ...

   Нині, коли область поволі виходить із чергового постповеневого шоку, закарпатці знову задаються запитанням: що призвело до біди? Хто винен у липневому паводку, кого карати? І знову, як  після двох попередніх паводків, найбільші шишки падають на голови лісівників: мовляв, нещадно  вирубують ліси, оголюють гори, ось і "догралися". Автор цих рядків вирішив вислухати думку фахівців з обласного управління лісового і мисливського господарства. Один із керівників цієї структури навідріз відмовився коментувати звинувачення деяких ЗМІ, науковців і навіть урядовців: скільки не переконував, каже, що лісогосподарський комплекс тут ні до чого,  опоненти його не чують. На розмову погодився начальник управління Валерій Мурга:
  – Незважаючи на висновки спеціальної комісії НАН України, яка "реабілітувала" лісівників після паводка 1998 року, звинувачення на нашу адресу чути і нині, – розповідає Валерій Іванович. – Звичайно, і в нашій роботі трапляються упущення й недоліки, але не це є вирішальним фактором утворення паводків. Ліс – вагомий стримуючий чинник під час тривалих атмосферних опадів. Вагомий, але не головний: після паводка 2001 року лісогосподарський комплекс Закарпаття за стримуючим впливом на стихію був поставлений тільки на 13 місце.
  З'ясовано, продовжує Валерій Мурга, що весь ліс нашої області здатний утримувати 700 мільйонів кубометрів води, а тоді випало два мільярди кубометрів. Якщо ж намагатися влити літр води у 200-грамову склянку, то 800 грамів неодмінно розіллються. Так сталося і під час наших паводків, у т. ч. й під час цьогорічного. До речі, ми отримали висновки з Інституту гірського лісівництва (УкрНДІгірліс), підписані його директором професором В. Парпаном. Не заперечуючи роль лісів у стримуванні паводків, учений, проте, відзначає, що "головною причиною цьогорічного катастрофічного паводка в шести західних областях України була надмірна кількість опадів, накладання піків водності рік, підсиленої антропогенними факторами".
  Із середини 90-х років розпочався тривалий  період підвищення рівня ґрунтових вод (у рамках столітнього циклу), який триватиме до 2010 року. Дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених наштовхують на невтішні прогнози у зв'язку зі збільшенням вмісту вуглекислого газу в атмосфері, а в найближчі 50 років – і потеплінням на півтора градуса у приземних шарах атмосфери. На природні глобальні причини накладаються антропогенні фактори, які зачепили структурні елементи біосфери (тропосферу, літосферу, біоту).
  Більше того, констатує В. Парпан, "сучасна система заходів – застосування несуцільних рубок, використання природоохоронних технологій (підвісних канатних установок тощо), будівництво дорожньої мережі, орієнтація на природний спосіб відновлення лісу, збільшення лісистості за рахунок лісорозведення на неефективних для сільського господарства землях, що впроваджуються у лісогосподарську практику, – все це мінімізує паводки". До речі, у п’ятницю в області побував голова нашого Держкомітету, але й він якихось "протипаводкових" порушень у роботі закарпатських лісівників не виявив.
  А щодо закидів про безладне вирубування карпатських лісів, то тут також багато надуманого, вважає Валерій Мурга. Ми працюємо за чинними законами та інструкціями, окремі з яких,  треба визнати, не зовсім досконалі. Але змінювати їх слід на державному рівні. Чого гріха таїти, трапляються і самовільні рубки, особливо в гірських місцевостях, де деревина – єдиний паливно-енергетичний ресурс і головний будматеріал. Але звинувачувати професійних лісівників в огульному вирубуванні лісів, "оголюванні" гір – це вже, по-моєму, занадто... Візьмімо динаміку лісистості території області (у відсотках): 1942 р. – 42,6%,  1996 р. – 50,7%, 2007 р. – 52 відсотки. Як бачимо, площі закарпатських лісів не зменшуються, а, навпаки, збільшуються.
  Або такий показник, як середні запаси деревостанів в окремих державах Європи (м/куб. на гектар): Іспанія – 45, Угорщина – 179, Франція – 188... А на Закарпатті – 309. Більше нас, із задоволенням констатує головний лісівник краю, має тільки Швейцарія – 348. До слова, Закарпатська область єдина в Україні 2005 року отримала сертифікат FSC, який був підтверджений проміжними міжнародними аудитами у 2006 та 2007 роках.
  Обсяги рубок усіх видів: 1956 р. – 3579,1 тис. кубометрів, 1970 р. –1478, 2005 р. – 897, у 2008-му передбачено вирубати 887 тисяч кубометрів. Отже, рубки зменшуються. Вони не дуже позначаються на запасах українських лісів, що є досить великими і, на думку фахівців та міжнародних експертів, використовуються далеко не на повну потужність. Не могли ці рубки суттєво позначитися і на формуванні паводків останнього десятиліття.
  Інша справа – наведення порядку з лісокористуванням і лісопилками, на що звернув увагу під час наради в обласній держадміністрації 6 серпня ц.р. голова облдержадміністрації Олег Гаваші. Сьогодні ліси завалені відходами лісорозробок, а відходи деревообробки – тирса, обрізки тощо – нерідко горами височать на територіях багатьох лісопилок, серед яких немало – нелегальних. Все це й було під час паводка змито водою і створило затори в річках та потічках, вказав Олег Олодарович.
 "Отож говорити слід не стільки про те, скільки ми рубаємо, бо рубають ліс у всьому світі, – наголосив керівник краю. – Говорити треба про те, як ми рубаємо і що після себе залишаємо. Контролюючих органів у нас багато, але результат від їхньої діяльності – мізерний. Скрізь – несанкціоновані сміттєзвалища, гори тирси. А ми пишаємося тим, що знаходимося у центрі Європи. Претендуючи на такий статус, і порядок у своєму домі підтримуймо європейський".

КОМЕНТАР ГОЛОВИ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ ОЛЕГА ГАВАШІ:

 – Цими днями я відвідав усі найбільш постраждалі населені пункти області, – розповів Олег Олодарович. – Ситуація перебуває під контролем, скрізь працюють відповідні служби, тривають відновлювальні роботи. Діють обласна і районні комісії, які уточнюють масштаби збитків, надають допомогу постраждалим громадянам... Позачергова сесія обласної ради збільшила обсяг резервного фонду обласного бюджету на один мільйон гривень: ці кошти будуть скеровані на ліквідацію наслідків стихійного лиха. До цього плануємо залучити і щонайменше 500 тисяч гривень із райміськбюджетів області. Ми добре розуміємо масштаби біди, яка спіткала наших сусідів – Львівщину, Івано-Франківщину, Буковину, тому намагаємось якнайбільше робити своїми силами. Оскільки протягом останніх днів збільшилась кількість будинків, що підпадають під І категорію, кожен район та міста обласного значення (поки що до цієї благородної справи не долучилось тільки місто Ужгород) беруть під свою опіку по дві сім’ї, в яких стихія зруйнувала помешкання, і зобов’язуються побудувати всім будинки. До холодів усі потерпілі повинні вселитися у нові оселі. Таке завдання перед нами поставив Президент України, і ми  його виконаємо. В області – надзвичайна ситуація, то й заходи щодо ліквідації наслідків стихії мають бути надзвичайними.
  Місяць дається, аби навести порядок у районах зі сміттям. Адже у багатьох населених пунктах дворогосподарства були підтоплені тому, що там не прочищалися канави і потічки. До слова, і останні сильні зливи 8-9 липня, що пройшли на Ужгородщині та Перечинщині, підтвердили ці слова – будинки і дворогосподарства були підтоплені саме з цих причин. Тепер створюються спеціальні бригади, які перевірятимуть санітарний стан наших населених пунктів і прилеглих територій. Якщо сільські голови не працюватимуть у цьому напрямі, до них вживатимуться кардинальні заходи, аж до звільнення з посади. В цьому ми отримали повну підтримку як обласної прокуратури та міліції, так і інших контролюючих органів.
  Липневий катастрофічний паводок, підкреслив Олег Гаваші, став тим лакмусовим папірцем, що показав як готовність області до надзвичайної ситуації, так і слабкі місця у системі протипаводкового захисту. На таких місцях у подальшому й зосереджуватимемо основні сили. Разом з тим стихія ще раз підтвердила потребу в щорічній плановій роботі з будівництва фундаментальних гідротехнічних споруд: тільки це може мінімізувати можливі збитки. Згадаймо, до прикладу, паводок 2001-го року, який завдав великої шкоди місту Тячів і селам Кричово, Чумалево, Нересниця, Добрянське на Тячівщині, а також Петрову, Бобовому, Тековому, що на Виноградівщині, Варам – на Берегівщині. Нині ж, після того, як тут були збудовані надійні дамби, населення цих територій спокійно пережило липневе стихійне лихо.
 Це суттєво актуалізує питання належного фінансування і виконання Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні річки Тиса в Закарпатській області на 2002-2015 роки. На жаль, вона хронічно недофінансовується. Фактично лише у 2006 році роботи були профінансовані стовідсотково, але вже наступного року на Закарпаття надійшло на 26 млн. гривень менше від запланованого, цьогоріч програма підкріплена коштами на 40 відсотків – із 204,3 млн. грн. заплановано лише 80,9 мільйона (з них до початку паводка надійшло тільки 39 млн. грн.).
  До речі, й це фінансування здійснювалось тільки по лінії Держводгоспу, зауважив Олег Гаваші. Жодних коштів для інших співвиконавців програми у держбюджеті цього року не передбачено. Незважаючи на це, торік і цьогоріч вдалося збудувати й реконструювати 53,2 км захисних дамб, 20,9 км берегоукріплень тощо. Всі зведені в останні роки захисні споруди показали свою надійність та ефективність.
  Липневий паводок засвідчив, що протипаводкові заходи мають бути комплексними. Скажімо, завдяки унікальній системі автоматизованого спостереження "Тиса" нам вдалося завчасно, за дві доби попередити органи місцевого самоврядування про можливу надзвичайну ситуацію, змоделювати зони затоплення. Ми знали, де можна чекати найбільшої біди і могли приймати адекватні рішення. Отож постає питання про розширення та вдосконалення цієї системи, а це потребує коштів. Вони закладені у згаданій Програмі комплексного протипаводкового захисту (як і кошти на будівництво акумулюючих ємностей та польдерів – дуже важливих складових протипаводкового захисту). Однак через постійне недофінансування ми не змогли навіть розпочати їх будівництво.
  Нещодавно у нашій області побували Президент України Віктор Ющенко і Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Вони ознайомилися зі станом справ у місцях підтоплення, і позитивно оцінили роботу обласної влади щодо ліквідації наслідків паводку.
– Ми отримали ще один гіркий урок від природи. І повинні зробити висновки та врахувати помилки і прорахунки. Сподіваємось, – сказав на завершення голова облдержадміністрації, – у зв'язку з надзвичайною ситуацією уряд перегляне параметри цьогорічного фінансування протипаводкових заходів на Закарпатті і наблизить виділення коштів, щоб ми могли своєчасно, ще до холодів, завершити всі заплановані роботи. Липневі паводки у шести областях України – серйозне випробування не тільки для владних структур на місцях, але й для самого уряду. Отож виходити зі складної ситуації нам слід спільно.

 

Ярослав ЯДЛОВСЬКИЙ