Про стан та проблеми функціонування формальних та неформальних (стихійних) ринків області з продажу продовольчих та непродовольчих товарів

 

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво-важливі завдання і функції.

Посідаючи особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин вона опосередковує товарно-грошовий обмін у великих розмірах – більше ніж 4,0 млрд.грн. щороку. Її частка у валовій доданій вартості області становить майже 14 відс., і безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища.

Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання товарообігу починаючи з 2001 року перевищують 103 відсотка.

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому масштаби, структура обміну стають дедалі складнішими за рахунок складності величезних мас товарів, продукції, послуг, у тому числі іноземного походження.

Територіальна структура торгівлі відображає регіональні особливості і пріоритети структурної політики в регіонах. Однак, сама регіональна політика відносно територіального розвитку торгівлі тільки формується. У зв’язку з цим, структура торгівлі складається під впливом некерованих факторів зі значними деформаціями.

Важливим каналом реалізації товарних мас і місцем концентрації торговельної діяльності залишається особлива форма здійснення торговельної діяльності – торгівля на ринках.

Організація місцевих ринків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі відноситься до власних повноважень виконавчих органів влади: сільських, селищних та міських рад (пункт 8 стаття 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”).

Ринок, у відповідності до Правил торгівлі на ринках, - це суб’єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку. Територія ринку повинна мати відокремлену та відгороджену від проїжджої частини, житлового та комунального секторів ділянку землі, зручне сполучення громадського транспорту загального користування, стоянки для транспортних засобів відвідувачів, безпечні для руху пішоходів входи та виходи, тощо.

Адміністрація ринку перед його відкриттям, як об”єкту торгівлі, зобов’язана узгодити:

- із територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції проектну документацію, тобто генеральний план території ринку, де відображено функціональне планування території, розміщення приміщень, торговельних місць і об’єктів, їх кількості і розміру;

- з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку.

Адміністрація ринку зобов’язана забезпечити організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану та утримувати територію ринків у відповідності до вимог Санітарних правил утримання територій населених місць та Ветеринарно-санітарних правил для ринків.

Однак, на даний час виконання вимог Правил торгівлі на ринках порушуються як органами місцевого самоврядування, так і адміністраціями ринків. Наприклад: кількість торгових місць на території Хустського міського ринку споживчої кооперації згідно плану-схеми, затвердженої Бюро техінвентаризації та згідно паспорту ринку, затвердженого адміністрацією ринку, відповідно до Постанови правління Укоопспілки на території ринку для проведення торгівельної діяльності обладнано 555 торгових місць та 35 стаціонарних приміщень (кафе, магазини). Однак, лише за візуальними підрахунками їх є понад 900 (в т.ч. і тих, що торгнуть з землі). Причому ринковий збір адміністрацією ринку справляється із усіх торгуючих проте, його перерахунок до місцевого бюджету справляється лише із кількості офіційно зареєстрованих місць.

Інший варіант КП”Ринок-1” у м.Ужгород по вул.Фединця. Орган місцевого самоврядування надав дозвіл на розміщення об’єкту господарювання просто на проїжджій частині вулиці, чим порушив і Правила торгівлі на ринках, і Правила протипожежної безпеки і Правила безпеки руху ускладнивши умови роботи центрального міського сільськогосподарського ринку облспоживспілки.

І, як наслідок таких незаконних дій з боку керівника ринку та органу місцевого самоврядування торгуючі на ринках, при приведені діяльності таких ринків у відповідність до норм чинного законодавства, стають „заручниками” вирішення спірних питань між органом місцевого самоврядування та адміністрацією ринку. Як тут не згадати постулат: „Стихію краще попередити, ніж ліквідовувати її наслідки”.

Торгівля на ринках завдяки її доступному і демократичному характеру має внутрішню специфічну особливість – відносно слабо організований характер. Проте це зовсім не означає допущення абсолютної стихії і некерованості в процесі її організації і проведення. Вона не може організовуватися, обмежуватися, або заборонятися тільки адміністративними методами, але повинна відповідати чинному законодавству України, нормативним актам місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Адміністрація і працівники ринків, а також учасники ринкового торгу (продавці і покупці) зобов’язанні дотримуватися вимог таких відомчих і міжвідомчих документів, як: Правила торгівлі на ринках, Ветеринарно-санітарні правила для ринків, Правила використання ваговимірювальних приладів, Правила протипожежної безпеки, Правила безпеки руху тощо.

Про які п’ять, чи більше видів Правил йде мова? В ході перевірок ринків з’ясувалося, що працівники адміністрацій ринків не знають в належному обсязі навіть “Правила торгівлі на ринках”, а про те, що до них у 2005 році вносились зміни та доповнення взагалі не відають.

Організація торгівлі на ринках є самостійною галуззю знань, має власні специфічні закономірності й автономний характер, який вимагає від керівника професійного підходу.

Сучасний стан розвитку ринків і багатофункціональний характер їх діяльності об’єктивно вимагають створення цілісної системи регулювання, яка повинна включати: нормативно-правове забезпечення; фінансово-економічне регулювання; контрольно-наглядові заходи; ресурсне забезпечення. Основною метою визначення шляхів розвитку ринків, підвищення соціально-економічної ефективності їх діяльності, удосконалення відносин між суб’єктами підприємницької діяльності та споживачами є поетапне перетворення ринків у торговельно-сервісні комплекси. Торговельно-сервісний комплекс (ТСК) – це сукупність функціонально й організаційно взаємопов’язаних об’єктів торгівлі та послуг, зосереджених в єдиному архітектурному комплексі.

Програмою вдосконалення функціонування ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, схваленою розпорядженням голови облдержадміністрації від 30.01.02 №46, протягом 2002-2004 років передбачалось відкриття в області 29 торговельних центрів, переважно, на базі недіючих торговельних об’єктів споживчої кооперації. За станом на 1 січня поточного року в області існують лише 2 об’єкти  („Імідж” у м.Берегово та „ГІД” у м. Мукачево) які відповідають вимогам до торгово-сервісного комплексу.

Облдержадміністрацією видавалось декілька розпорядчих документів,  затверджено ряд заходів по покращенню роботи ринків області, проведення їх паспортизації, припинення діяльності „стихійних ринків” та торгівлі у невстановлених місцях проте, виконання поставлених завдань як слід не організовано - все відпущено на самоплив.

Нині стан справ у цій галузі характеризується наступними показниками.

Кількість ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в області має тенденцію до росту. На 1 січня 2001 року їх налічувалося 84, загальною площею 320,4 тис.кв.м, а на кінець 2006 – 113, загальною площею 450,6 тис. кв. м. При збільшені торгової площі з 264 тис.кв.м у 2004 році до 300 тис. у 2006, кількість торгових місць зменшилася на 2,3 відс. і становить 20370 одиниць. Цей феномен усвідомити складно, отже органам місцевого самоврядування є над чим попрацювати, адже це дохідна частина бюджету.

За спеціалізацією у нас домінують продовольчо-речові (змішані) ринки – 70, або 61,9 відсотка із загалу (у 2001 році – 55,2 відс.), крім цього, функціонують 5 - продовольчих; 25 - речових; 2 - квіткових; 6 - тваринних; 3 - сільськогосподарських; 2- автомобільних ринки.

Майже половина зареєстрованих ринків (48 відс.) належать суб’єктам приватної форми власності, 34 відс. знаходяться в колективній власності, кожний шостий – комунальної та державної форми власності. Із загальної кількості ринків 14,2 відсотка (16 один.) є власністю підприємств споживчої кооперації ( у 2001 році їх питома вага складала 29,2 відс. (28 одиниць)).

За місцезнаходженням: міських - 64, селищних - 18 та сільських - 31.

За конструкцією критих – 20 одн., комбінованих- 35, павільйонного типу - 6, напіввідкритих та відкритого типу – 44.

За часом діяльності: з щоденним режимом роботи - 71, по 2 дні на тиждень – 16, по 1 день на тиждень – 20.

74 відс. ринків мають власну територію (земельні ділянки виділені у постійне користування), решта - користуються земельними ділянками на умовах оренди.

За системою оподаткування: на єдиному податку 80,0 відс. ринків, на загальній системі оподаткування 12,4 відс., на фіксованому податку 7,6 відс.

В цілому кількісний склад ринків області в основному забезпечує потреби споживачів, проте їх дислокація далеко не у повній мірі відповідає інтересам населення та у своєму вигляді не сприяє формуванню позитивного іміджу району та держави. Насамперед, це стосується ринків на автотрасах міжнародного значення, територіях санаторно-оздоровчих закладів тощо.

Враховуючи, що основним напрямком роботи ринкових підприємств є не безпосереднє ведення торговельної діяльності, а створення і утримання в належному для ведення торгівлі стані матеріально-технічної бази, основним джерелом надходжень коштів на ринках є доходи від надання послуг. Ці послуги поділяються на дві основні категорії: платні послуги та послуги оренди нерухомості. Питома вага доходів від платних послуг в загальній кількості доходів ринку складає 48,8 відс.

Проте враховуючи, великі розбіжності у тарифах на платні послуги, що надаються ринками, розпорядженням голови облдержадміністрації від 31.01.2007р.№32 затверджені граничні розміри за послуги, що надаються ринками з продажу продовольчих та непродовольчих товарів.

Доволі поширеною на ринках є послуга з надання в операційну оренду власної та державної нерухомості за договірними цінами. Ставки орендної плати є договірними і залежать від вигідності розташування торгового місця.

Разом з тим при укладанні таких договорів спостерігається ряд непорозумінь, а саме:

у ряді випадків адміністрації ринків змушують суб’єктів господарської діяльності, що по суті здійснили викуп майна (контейнера, палатки, лотка, тощо) у власника за значні кошти сплачувати ще і вартість його оренди, бо офіційні документи щодо їх продажі не оформляються;

орендодавець (керівник ринку), перебуваючи у договірних відносинах з органами місцевого самоврядування щодо оренди земельної ділянки під ринок, заключає договір суборенди із господарюючими суб’єктами на термін, який часто перевищує термін основної оренди;

у договорах не обумовлено асортимент товарів, який господарюючим суб’єктом, буде реалізовуватись протягом дії договору, отже вплив власників ринків на торгову спеціалізацію відсутній.

Такі факти призводять до того, що:

- при закінченні терміну дії договору оренди на земельну ділянку під ринок, прийняття мір з боку контролюючих органів до керівника ринку за порушення законодавства України, що регламентує діяльність у галузі торгівлі аж до закриття ринку сприймається суб’єктами господарювання не інакше, як посилення на них адміністративного тиску місцевих органів влади;

- порушуються права суб’єктів підприємницької діяльності, що торгують на ринку;

- не виконуються вимоги товарного сусідства.

Поряд із офіційно зареєстрованими в області ринками продовжується діяльність „стихійної” торгівлі. За даними райдержадміністрацій та міськвиконкомів, на території області їх функціонує 23 (! ).

Проте до 44-х місцевих бюджетів сіл та селищ (в яких відсутні офіційно зареєстровані ринки) протягом минулого року надійшло 86 тис. грн. ринкового збору. У більшості з цих сільських та селищних рад ринковий збір планувався.

Це свідчить про наявність в цих поселеннях стихійних ринків, хоча райдержадміністрації їх діяльність замовчують і навіть заперечують. Так, у Берегівському районі нема жодного офіційно зареєстрованого ринку, а ринковий збір протягом 2006 року сплачувався у 7 селах району; у Воловецькому районі (зареєстровано 1 ринок), а ринковий збір сплачували ще в 7 населених пунктах району; в Іршавському районі, (в 6 населених пунктах зареєстровано 8 ринків), а ринковий збір поступав ще у 17 селах району; в Тячівському районі,  (зареєстровано 16 ринків), додатково сплачували ринковий збір ще у 6 населених пунктах. Отже, керівники сільських та селищних рад планують та збирають ринковий збір без реєстрації ринків тобто, сприяють діяльності стихійних ринків, бо не володіють нормативно - законодавчою базою, що регламентує діяльність у галузі торгівлі.

Через мережу організованих ринків у 2006 році реалізовано споживчих товарів на суму 1,3 млрд. грн., що становить 19,5 відсотків загальнообласного обсягу продажу. Оборот організованих ринків з продажу сільськогосподарської продукції складає 201,8 млн.грн. Продаж сільгосппродуктів на організованих ринках зріс у порівнянні з 2005 роком на 8,8 відсотків. За розрахунковими даними органів статистики через неформальні ринки у 2006 році реалізовано товарів на суму 180,0 млн. грн., що становить 3,5 відс. загальнообласного обсягу продажу споживчих товарів і 17,9 відс. обороту організованих ринків.

Частка товароробороту неформальних ринків у загальнообласному обсягу продажу споживчих товарів скоротилася на 1,8 відс. у порівнянні з 2005 роком, чому сприяло формування ефективної торговельної інфраструктури за рахунок розбудови великих сучасних торговельних центрів (супермаркетів), універсальних магазинів.

Ринки відіграють важливу роль у задоволенні потреб споживачів, особливо у сільськогосподарських продуктах. Необхідність функціонування ринків з продажу сільгосппродукції, їх значення і місце в системі торговельного обслуговування населення випливає перш за все з того, що там, як правило, продаються більш дешеві і доброякісні натуральні продукти харчування картоплі, овочів, фруктів, м’яса і м’ясопродуктів, яєць, кисломолочних продуктів тощо.

За даними моніторингу державної інспекції з контролю за цінами в Закарпатській області рівень цін на ринках на більшість продуктів харчування (зокрема, борошно, цукор, молоко та молокопродукти, крупи, рис та макаронні вироби) на 3-12 відс. нижчий від середнього рівня в торговельній мережі, а на м’ясо птиці та яловичину вищий на 1,5 – 15 відс.

По окремих адміністративно-територіальних одиницях середні ціни на продовольчих ринках станом на 20 лютого поточного року коливалися:

на борошно вищого ґатунку від 1,50 грн. за 1 кг в Міжгірському районі до 1,90 грн. в Рахівському районі (середня по області – 1,74 грн. за кг);

на цукор від 3,00 грн. у Виноградівському районі до 3,60 грн. в Тячівському районі (середня по області – 3,27 грн. за кг);

на м’ясо птиці - від 11,25 грн. в м.Ужгород до 13,50 грн. в м.Берегово (середня по області – 12,28 грн. за кг);

на свинину - від 17,33 грн. в Виноградівському районі до 24,50 грн. в Ужгородському районі (середня по області – 21,40 грн. за кг);

на молоко - від 1,90 грн. в Рахівському районі до 2,50 грн. в Перечинському та Тячівському районах (середня по області – 2,20 грн. за  літр);

на макаронні вироби – від 2,35 грн. в. Хустському районі до 3,30 грн. в Рахівському районі (середня по області – 2,70 грн. за кг).

Різниця між найбільшими та найменшими роздрібними цінами, за якими реалізуються на ринках області переважна більшість продуктів харчування першої необхідності значна - перевищує 1,5 рази.

Ринки формують значну частину надходжень до місцевих бюджетів (65 відс. коштів, що надійшли до місцевих бюджетів – кошти від ринкового збору) та надають відповідні робочі місця. Згідно з Правилами торгівлі на ринках продавцями можуть бути не тільки суб’єкти господарювання: громадяни-підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства, їхні об’єднання, торговельно-закупівельні підприємства, а й населення.

Проте достовірною інформацією щодо кількості працюючих на цих ринках не володіє ніхто.

Для забезпечення органів державної влади, інших користувачів достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” у 2003 році створено Єдиний державний реєстр. Проте, виокремити з нього конкретну інформацію щодо кількості підприємців, як юридичних, так і фізичних осіб, які здійснюють діяльність на ринках на даному етапі технічно неможливо, бо Програмою не передбачено здійснення будь-яких відборів інформації, у тому числі і за зареєстрованими видами економічної діяльності суб'єкта.

За даними Державної податкової адміністрації в Закарпатській області кількість громадян, та суб'єктів підприємницької діяльності–фізичних осіб, які здійснювали діяльність на ринках області у 2006 році склала 7241. У трудових відносинах з названою кількістю підприємців-фізичних осіб перебували 835 чоловік, переважно реалізатори. Крім того, придбано 2560 одноразових патентів на промисел на ринках на суму 210,6 тис. грн.

Четверта частина підприємців – платників фіксованого податку зареєстрована у м. Мукачево; 17,7 відс. - м. Ужгород; від 7,5 до 7,0 відс. припадає на Тячівський та Виноградівський райони. У розрахунку на 1000 осіб наявного населення кількість СПД платників фіксованого податку, що здійснюють діяльність на ринках м. Ужгород складає 11 осіб; м. Берегово – 9; м. Мукачево – 8,5;  решта районів в межах від 1,8 до 4,3.

За візуальними спостереженнями на ринках області працює значно більше осіб, орієнтовно у двічі більше ніж це офіційно зареєстровано. Це різні за рівнем професійної підготовки та віком люди, що відчутно впливає на дотримання ними вимог правил реалізації товарів народного споживання.

Очевидним є той факт, що з метою захисту споживача якість товару має відповідати загальноприйнятим стандартам і нормативам. Однак, при існуючому стані забезпечення ринків необхідною кількістю холодильного обладнання, лабораторіями ветеринарно-санітарної експертизи, наявністю повірених ваговимірювальних засобів про надійний захист прав покупців говорити не приходиться. Лише один приклад: із 5,7 тис. літрів мінеральної води, яка була перевірена управлінням у справах захисту прав споживачів 12,8 відс. знято з реалізації у зв’язку із закінченням терміну придатності, невідповідністю вимогам нормативних документів, відсутністю документів про якість та безпеку.

Реалізація продовольчих товарів на ринках проводиться з грубим порушенням вимог Правил торгівлі продовольчими товарами: відсутні криті павільйони, ларьки, холодильне обладнання, у продавців відсутні відповідні супровідні документи на продукцію, санітарні книжки та спецодяг.

Майже на кожній приринковій території постійно проводиться реалізація молока та продукції рослинного походження, домашньої птиці як з лотків так і з землі. Чи треба наголошувати які наслідки можливі у зв’язку з сезонним спалахом „пташиного грипу” буквально на суміжних з областю територіях ?

Фіксуються випадки безконтрольної торгівлі споживчими товарами в т.ч. і м’ясом та м’ясо-молочною продукцією на узбіччі автодоріг та вулиць населених пунктів.

Імпортна продукція, найчастіше тваринного походження, реалізується безконтрольно, оскільки на неї, як правило, відсутня документація, що засвідчує якість. Лабораторії не приймають таку продукцію для ветсанекспертизи і не вживають заходів по недопущенню її до реалізації. Не організований радіологічний контроль харчових продуктів.

На ринках реалізуються продукти домашнього виготовлення, торгівля якими заборонена: кондитерські та кулінарні вироби (м’ясні та рибні копченості), напівфабрикати із м’яса, риби (фарш, котлети, кров’яні та домашні ковбаси і т.п.), грибні та плодоовочеві консерви домашнього виготовлення, продукти власного виноробства, як у петпляшках невідомого походження так і на розлив.

Поширення реалізації забороненої, недоброякісної, фальсифікованої та контрабандної продукції на ринках стало можливим лише тому, що контрольно-наглядові та обмежувально-заборонні заходи з боку відповідних служб не позбавляють окремих осіб можливостей неконтрольованого продажу таких товарів.

Торгівля забороненими товарами та стихійна торгівля, ставши характерною прикметою нашого життя створює серйозні ризики для покупців, адже така „виносна” торгівля здійснюється без дотримання елементарних санітарно-гігієнічних вимог. Це явище набагато небезпечніше, ніж здається на перший погляд, і загрожує воно, в першу чергу здоров’ю людей.

Отже, звідси висновок про необхідність наведення належного порядку. Проте боротися із „тіньовою” торгівлею лише адміністративними методами марудна справа. Мабуть недаремно говорять люди, що при будь-якій спробі навести лад у торгівлі страдають чомусь у першу чергу законослухняні торговельні підприємства, до яких належать і ринки. Доводиться законослухняним торговельним працівникам доводити контролюючим органам, що вони працюють чесно, бо існують у легальній системі, де процеси прозорі. А ось перекупники виходять сухими з води – як торгували товарами за межами ринків, так і торгують. Такі привілеї „тіньовикам” не випадкове явище, дедалі частіше серед населення лунає думка про те, що стихійну торгівлю опікують контролюючі органи і цей „дах” виявляється надійнішим від колишніх бандитський „дахів”. Все це свідчить про те, що ринки залишаються об’єктами обертання значних „коштів”. І звичайно, у таких умовах нашому сільгоспвиробнику, простій людині, яка власноруч виростила на присадибній ділянці корзину помідорів, картоплю чи петрушку, зіткала килим, вовняні панчохи чи виробила сувенірну продукцію немає місця серед обертання великих „коштів”. То чому б місцевій владі не піти їм назустріч, не збудувати легкі павільйони, подумати про звільнення їх від ринкового збору, встановити у межах чинного законодавства відповідні, не дуже обтяжливі правила гри.

У сучасних умовах, коли практично відсутня система оптової закупівлі у населення, сільськогосподарських та фермерських господарств і кооперативів надлишків сільськогосподарської продукції власного виробництва і наявності попиту, ринки сприяють поліпшенню товарообміну між містом і селом, задовольняючи потребу виробників продукції в її збуті, з одного боку, та попит покупців, з іншого.

Тому ринки сільськогосподарського профілю, мають створюватися в містах, промислових центрах та в інших поселеннях міського типу з метою забезпечення і поліпшення задоволення попиту населення в продуктах харчування та створення належних умов для їх продажу і купівлі.

У зв”язку з цим, ринки необхідно розміщувати у районах, де переважає житлова забудова; у складі загальноміських і місцевих центрів; біля шляхів, що зв”язують місця виробництва сільгосппродукції з житловими зонами міста, поблизу транспортних магістралей, автобусних та залізничних станцій, санаторно-оздоровчих закладів. Але, все це необхідно робити у відповідності до генеральних планів розбудови населених пунктів із використанням коштів забудовників, інвесторів, бюджетів, які залучаються у першу чергу для створення інвестиційно-привабливих територій. Ринок, як об”єкт торгівлі, має мати бізнес-план розвитку підприємства у відповідності до генерального плану території ринку та населеного пункту.

Аналіз діяльності ринків у 2006 році свідчить про необхідність підвищення організаторської роботи місцевих органів влади, контролюючих організацій щодо ефективного вирішення назрілих проблем розвитку ринків області в тісному поєднанні з вирішенням питань створення належних умов і надання необхідних послуг у процесі купівлі-продажу товарів, додержання вимог законодавства щодо якості та безпеки товарів, прав споживачів і розповсюдження досвіду роботи кращих підприємств, поліпшення життєвого рівня населення та розвитку соціальної сфери.

З даного питання в кінці лютого п.р. в м.Ужгороді була проведена розширена колегія облдержадміністрації, у якій прийняли участь контролюючі органи (Державна податкова адміністрація у Закарпатській області, обласне управління у справах захисту прав споживачів, УМВС України у Закарпатській області, управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, Закарпатська обласна санітарно - епідеміологічна станція та інші).

За підсумками колегії здійснюється підготовка розпорядчого документу щодо реалізації критичних зауважень та пропозицій, висловлених на колегії.